Надо твір на тему "у чому виявляють активна життєва позиція та максимальна самореалізація людини? "

Сучасна дійсність диктує нові правила, розставляє інші пріоритети і висуває актуальні вимоги для людини. непохитним залишається одне – людина повинна реалізувати себе. багато сотень років вважалося, що місце жінки в суспільстві вичерпується ролями дружини, матері та хранительки вогнища, а чоловік повинен йти на війну, організовувати свою діяльність так, щоб прогодувати своєю сім’ю. зараз багато що змінилося. вже ніхто не ставить до людини жорстких статевих і рольових характеристик та не вимагає їм відповідати. багато жінок роблять кар’єру, а чоловіки часом досягають успіху в професії пекарів і стилістів. тут якось відразу напрошується питання: а що ж виступає запорукою подальшої успішної життя? людина, як і люба інша жива істота, цікавиться і постійно хоче дізнаватися чогось нового, вчиться чомусь, ділитися отриманим досвідом з оточуючими. згадайте маленьких дітей, з якою жадібністю вони поглинають інформацію про цей світ, часом за один день дитина дізнається десяток нових слів, відчуває призначення кількох предметів і, здається, зовсім не втомлюються. а тепер подумайте, як сильно прогресує дорослий за той же проміжок часу в один день? приблизно в десять разів менше. звідси висновок, що саме активне ставлення до життя сприяє успішності в ній. важливо зауважити, що неоціненна роль батьків, які повинні всіляко заохочувати активність власних дітей, адже тільки дитина здатна встигнути навчитися в школі, відвідати музичну школу, сходити на тренування з гімнастики і вигуляти улюбленця в один день. це унікальний потенціал, який необхідно тренувати з дитинства та підтримувати в дорослому житті. як резюме хочеться процитувати напис на лондонській біржі, яка говорить «успіх – значить встигнути». і помітити, що активність, як і інші позитивні характеристики людини, необхідно тренувати протягом усього життя.

Слово о полку ігоревім – велична пам’ятка генію нашого народу. «слово о полку ігоревім» – найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури. із «слова…» ми дізнаємося про життя нашого народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу з ворогами. у поемі невідомий нам автор з великою майстерністю змалював мужніх захисників руської землі від половців у xii столітті. коли читаємо поему, в нашій уяві виразно постають мужні предки – оборонці руської землі. з якою любов’ю автор малює їхні образи! з усього видно, що він глибоко любить рідну землю. серед усіх персонажів поеми на першому плані ми бачимо хороброго князя ігоря та відважну дружину, з якою він вирушив у похід проти ворогів. «слово о полку ігоревім» – найвидатніша пам’ятка культури східних слов’ян, живе джерело трьох братніх літератур – української, російської, білоруської. із «слова…» ми дізнаємося про життя наших предків, про їхню величну боротьбу з різними нападниками. боронити руську землю від половців було найголовнішим завданням князів руських xi-xii століть. в основу сюжету «слова…» покладено розповідь про невдало завершений похід новгород-сіверського князя ігоря святославича в союзі з його братом всеволодом, сином володимиром і племінником святославом на степових кочівників-половців. похід відбувся навесні 1185 року. після першої вдалої битви ігор зазнав поразки і разом із союзниками потрапив у полон до половців. «слово…» написане незабаром після цих подій, очевидно, не пізніше 1187 року. про похід ігоря на половців розповідається і в літописах – лаврентіївському (стисло) та іпатіївському (більш докладно). розповідь у «слові…» починається в похмурих, тривожних тонах, у передчутті неминучої біди і ведеться далі скорботно і схвильовано. але закінчується оповіданням про втечу ігоря з полону, повернення на руську землю, де його радісно зустрічають співвітчизники.