Художній аналіз пісні " за сибіром сонце сходить"

  тема «за сибіром сонце сходить»:   розповідь про устима кармалюка, який після повернення із сибіру продовжує захищати інтереси простого люду від «владик»: ідея «за сибіром сонце сходить»:   возвеличення прагнення народного месника боротися за волю, справедливість; надавати тим, хто її потребує. основна думка:   «з багатого хоч я й візьму — убогому . отак гроші поділивши, я гріхів не маю». жанр «за сибіром сонце сходить»:   історична пісня. композиція  «за сибіром сонце сходить» експозиція:   повернення у. кармалюка із сибіру. зав’язка:   продовження народним месником діяльності на благо знедолених. кульмінація:   неможливість устима жити з родиною. розв’язка:   переслідування і засудження героя владою. даний твір побудований у формі розповіді самого героя, що надає пісні глибокого ліризму, задушевності. художні засоби «за сибіром сонце сходить» метафори:   «сонце сходить», «прийшла туга до серденька». епітети:   «славні хлопці», «хороші хлопці», «світ великий і розкішний». повтори:   «дзвони дзвонять», «нехай…», «світ великий», «при дорозі подорожньою». риторичні оклики:   «ви на мене кармалюка, всю надію майте! », «як не має він грошей — треба йому дати! », «а здорові, хлопці! », «благослови, отче! », «світ великий і розумний та ніде ся діти! », «нехай мене, кармалюка, в світі споминають! ». порівняння:   «а мене, кармалюка, як звірюку гонять! » риторичні запитання: «зібрав собі славних хлопців,— що ж кому до того? », «прийшла туга до серденька, як у світі жити? ».

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

ответ:

знаю 5

объяснение:

1. “ти був бідним, любив мене…”

2. “хлопець виріс славний, гарний, добрий, проворний і роботящий;

він од наталки старший був годів три або чотири…”

3. “петро добрий парубок, та де ж він? нехай же прийде, нехай

вернеться до нас; він не лежень, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна…”

4. “якби він знав, що ми тепер так бідні – о, з кінця світа

прилинув би до нас на …”

5. “як бачиш: бурлака на світі; тиняюсь од села до села, а тепер іду в полтаву…”