На прочитанный рассказ а. и. "куст сирени"

Рассказ называется так потому, что именно куст сирени приносит героям  счастье. вначале молодые угнетены неудачей, постигшей алмазова. он не поступил в академию, и всё из-за пятна на чертеже. они ищут выход, и верочка находит его. куст сирени, посаженный за городом, алмазову поступить в академию. именно куст сирени приносит семье алмазовых счастье и успокоение. сирень – красивый цветок, который зацветает весной. весна – это пора влюблённых. можно предположить, что сирень – цветок влюблённых. кроме того, сирень имеет 4 лепестка. в мифологии 4 – символ вселенной. а ещё есть пятилепестковая сирень, которая приносит счастье.  верочка – добрая, отзывчивая, любит своего мужа. в любой ситуации сможет найти выход. нравится её упорство, выносливость и огромная вера в свои силы.  алмазов – , от изумления разводит руками, морщит лоб. он недоволен, не верит в успех. все движения верочки быстры и точны, в данный момент она чувствует себя хозяйкой и главой семьи.  описания внешности героев в рассказе мы не найдём. автору было важно изобразить лишь внутреннее состояние героев, показать их переживания.  сирень спасла героев. воспоминание о ней связано у с преодолением трудностей. для них сирень стала символом удачи.  автор открыто выражает свои чувства. с большей симпатией относится к верочке. посмотрим, как называет автор героя: николай евграфович, алмазов (и только вера называет его колей). а героиня для автора – вера, верочка. но дороги оба героя. он пишет о них тепло, заинтересованно. автор любуется ими

Объяснение:

Ознайомтеся з додатковим матеріалом і дайте відповіді на запитання.У першій половині XVIII ст. українська література збагатилася творами, які отримали узагальнюючу назву козацькі літописи. Козацькими їх називали тому, що вони виникали в козацькому середовищі та оповідали про події козацької доби. За змістом і формою козацькі літописи наближаються до історичних творів, оскільки їх автори, крім власних використовували старі літописи, хроніки, щоденники, історичні праці сучасників, доступні офіційні документи, частина з яких не збереглася до нашого часу. Це зумовило особливу цінність козацьких літописів як історичних джерел. їх автори, поєднуючи традиції літописання княжої доби з використанням нових можливостей для збирання історичних джерел, створили унікальні твори, кожен із яких є не лише історичним, але й історіографічним джерелом. Більшість із них присвячена Національно-визвольній війні українського народу середини XVII ст. Зокрема, досить змістовними джерелами про ці події є «Літопис Самовидця», «Літопис Григорія Грабянки», «Літопис Самійла Величка». їх об'єднує спільна ідея утворення та зміцнення козацько-гетьманської державності України.«Літопис Самовидця» — найдавніший із великих козацьких літописів. У ньому описуються події від 1648 до 1702 р. Автором літопису вважають генерального підскарбія Романа Ракушку-Романовського, військового та політичного діяча часів Руїни. Твір написаний літературною староукраїнською мовою, близькою до народної (ймовірно, 1702 р.).«Літопис Григорія Грабянки» — другий із великих козацьких літописів. Він був написаний у Гадячі 1710 р. церковнослов'янською мовою. Твір розповідає про

9 баллов