Зробить цитати діда капуша якими він навчав планетника

Дід  капуш розповідав планетнику про небо  ,  землю ,  пастухів ,  дерева і звірів ,  про зілля .  цитати :   1  " ми  будемо шукати корінь  . корінь весни і літа , корінь осінні і зими . "  ; 2  «що не бачиш оком, що не чутне вухом, що не понюхаєш, що не відчуєш шкірою, те невпізнанно відгукується у нас, у всьому сущому. хмари і ясність, сонце і місяць, мінливе небо і мінлива земля живуть у людині. і хіба лишень у ній? не тільки звірина, кожен листочок трави несе в собі крапельку небес. життя землі залежить від життя сонця: воно налило зерном колосок, від нього зацвіла квітка, з його теплом піднявся на крильця метелик… є недоступне, яке називається мороком. ти повинен знати стільки, скільки може знати людина». ; 3  «…на чому стоїмо,— до землі… перед нами зелена книга… …он врушиться молодий засів — це наше з тобою життя виколисується на кожному тендітному тоненькому листочку. бо що ми без колоска? ми залежимо від зерна: людина, звір і пташка. і ми самі як зерно — вийшли із землі. …краси людини без землі і краси землі без людини нема. …найвища радість людини — орати й сіяти. …без поту земля не родить і не буває жнив. земля — найпривітніша людська домівка. кращу чи й знайти? » ; 4  «…розповідав про зілля, навчаючи, яке є людині, яке тварині, а яке — отрута. одне корисне листком, інше цвітом, а ще інше коренем. що треба брати до сходу сонця, а що до заходу. …вчив визначати чверті місяця, коли він ріжечком, коли йому півповня, коли повен і яке це має значення для рослин». ; 5  «вище голови скачуть нерозумні. світ підлягає суворій необхідності: зима відповідає літу весна — осені… світ збудувався і держиться на двох силах — на потузі любові й на потузі терпіння. …з любові й терпіння народжується людина і хліб». ; 6  «учись перемагати самого себе, поборювати слабкість і бути хоробрим. …ти людина… людина — дитина неба й землі, але чи вона завжди те пам’ятає? …хто заперечить сонце чи родючість поля? вони всемогутні — це краса. …щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності». висновок. «шукай пізнання у трьох коренях — землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі».

Нещодавно я прочитала роман-бестселер американської письменниці Елеонор Портер «Полліанна». Тепер його головна героїня — Полліанна Вітер — мій улюблений герой художньої літератури, а я з легкістю пишу власний твір на тему «Полліанна».

«Завжди радійте», – каже нам апостол Павло. Однак хто в нашому житті дійсно радіє? У мене болить голова, мені не до радості, в мене грошей не вистачає, як тут радіти… А чи можна радіти, якщо у тебе померла мати, потім улюблений батько, і ти — маленька дівчинка, якій ніде жити? Виявляється, можна.

Коли Полліанна була зовсім маленькою, її батько — протестантський пастор — придумав гру «в радість». Сенс гри полягав у тому, щоб знайти радісне у всьому, що б з тобою не сталося. Незабаром Полліанна чудово навчилася грати «в радість». Попри це їй було дуже важко, коли помер її батько. Дівчинку відправили жити до тітки Поллі — рідній сестрі матері, холодної та черствою леді, в якій було жваво тільки почуття обов’язку. Але Полліанна не забула свою гру. Її головна зброя проти неласкавого світу — це щире серце та радісний дух.

Поступово вона завоювала любов багатьох жителів міста. Найостаннішим піддалося серце її тітки. Коли Полліанна потрапила під машину і виявилася прикутою до ліжка, тітка Полі зрозуміла, як багато маленька племінниця для неї значить.

Мені близький світогляд Полліанни. Думки та міркування цієї одинадцятирічної дівчинки вразили мене та глибоко припали до душі. З того часу, як я прочитала цей твір, Полліанна стала моїм улюбленим літературним героєм.