По какой причине была распущена 1 и 2 государственная дума?

Для сдерживания революционного движения правительство применило такое средство как государственная дума, которая могла стать основой российского парламентаризма. однако революционный кризис в стране и радикальный состав i думы определили остроту развернувшейся в ней борьбы (апрель–июль 1906г. ) . 13 мая 1906 г. правительство горемыкина в своей декларации отвергло пожелание кадетов о создании кабинета министров, ответственного перед думой, о расширении законодательных прав думы и политической амнистии. кульминационным пунктом деятельности этой думы было обсуждение вопроса о земле. правительством были полностью отвергнуты проекты всех партий, посягнувших на помещичью землю. а 8 июля николай ii распустил думу, обвинив ее в посягательстве на права монарха и в якобы незаконных действиях – обращении к населению. ii государственная дума (январь–февраль 1907 г. ) , которая была еще радикальнее, чем предыдущая, также не была результативна. консервативные партии объединились, чтобы не допустить принятия аграрного закона, направленного против помещичьей собственности. тактика кадетов определялась лозунгом "берегите думу" и означала на деле поддержку царизма. в свою аграрную программу кадеты внесли ряд изменений и приблизили ее к столыпинской. трудовики выступили за полную отмену столыпинского аграрного законодательства, за национализацию всей земли и передачу ее крестьянам фактически без выкупа. как и в i думе, трудовики требовали создания местных земельных комитетов на основе всеобщего избирательного права, обеспечивающих защиту интересов народа. большевики в думе защищали дело крестьянской революции, что и решило судьбу социал-демократической думской фракции, которая в ночь на 3 июня 1907 г. была арестована по ложному обвинению в подготовке государственного переворота. дума была распущена и опубликован новый избирательный закон.

Традиційні цивілізаційні системи Сходу розвивалися переважно внаслідок кризи ранніх цивілізацій і переходу в різних формах і різними темпами до станово-класових відносин.

У Східному Середземномор'ї на території Палестини був написаний Старий Заповіт, що є важливим джерелом з історії господарства стародавніх євреїв та іудейсько-ізраїльських держав.

Старий Заповіт включає 50 книг і складається з трьох частин, написаних різними авторами впродовж XIII-II ст. до н. е.: Пятикнижжя Мойсеєвого (Тора - "Учення"), Священного Писання (поетичні та прозові тексти, історичні книги), Книги Пророків (народних проповідників та ораторів).

Ідейно-ціннісною установкою Старого Заповіту є визнання людської індивідуальності та примату особистості як образу та подоби Божої над соціальним статусом, національною належністю тощо. Основою Мойсеєвих законів є справедливість, що означає визнання прав людини на життя, власність, одяг, житло, працю і відпочинок, і праведність, що передбачає виконання людиною своїх обов'язків відповідно до заповідей Бога.

Економічні уявлення Старого Заповіту - це захист інтересів бідних верств населення, засудження багатства і влади, заклик до відновлення земельної патріархальної громади. Критикувалися надмірне накопичення багатства і розкоші, лихварство, пропонувалося обмежити боргове рабство шістьма роками, заборонялося використовувати потреби ближніх для власного збагачення, затримувати плату за працю найманого робітника, обважувати та обмірювати покупців, вимагалося періодично прощати борги і відпускати на волю рабів, багатство розглядалося як знак Божої прихильності за справедливість і праведність.

Объяснение: