Напишіть замітку до газети на тему шкільне свято

Свято для найдорожчих людей на світі.  напередодні 8-го березня в школі №13 відбулось свято з нагоди міжнародного жіночого дня. учні 6-д та 7-а класів самостійно підготували насичену й цікаву програму заходу. хлопчачий гурт під назвою "дзвонярі" віртуозно зіграли три чудові ліричні композиції з кобзарськими лейтмотивами. а дівчата співали народні пісні про матерів - найдорожчих людей на світі. кульмінацією свята стало театралізоване дійство за участю учнів обох класів за написаним ними самими сценарієм. вистава була присвячена жінкам-вчителям і знайшла щирий теплий відгук в серцях наших педагогів.  "ми щасливі, що можемо так висловити свою повагу і любов до наших мам, бабусь і вчительок! " - поділилась враженнями від свята одна з його учасниць й головна постановниця - учениця 7-а класу ганна герман. вона додала, що 8-ме березня - це добра нагода взяти на себе частину жіночих щоденних зобов"язань. однак добре було б, щоб наша дорослим не обмежувалась лише святами, - підкреслила дівчинка

Хотіла б я у за водою,

немов Офелія, уквітчана, безумна.

За мною вслід плили б мої пісні,

хвилюючи, як та вода лагідна,

все далі, далі…

І вода помалу

мене б у легкі хвилі загортала

І колихала б, наче люба мрія,

так тихо, тихо…

Я ж, така безвладна,

дала б себе нести і загортати,

пливучи з тихим, ледве чутним співом,

спускаючись в блакитну, ясну воду

все глибше, глибше…

Потім би на хвилі

зостався тільки відгук невиразний

моїх пісень, мов спогад, що зникає,

забутої балади з давніх часів, –

в ній щось було таке смутне, криваве,

та як згадати? Пісня та лунала

А потім зник би й відгук –

і на воді ще б колихались тільки

мої квітки, що не пішли зо мною

на дно ріки. Плили б вони,

аж поки в яку сагу спокійну не прибились

до білих водяних лілей, – там стали б.

Схилялися б над сонною водою

беріз плакучих нерухомі віти,

у тихий захист вітер би не віяв;

спускався б тільки з неба на лілеї

і на квітки, що я, безумна, рвала,

спокій, спокій…