Іменник стіна прикметник на ний, ній​

веселу та радісну людину завжди люблять та поважають. вона менше хворіє. а сумна людина почувається невпевнено серед людей, такій важко боротися з хворобами. усім відомо,що сміх продовжує життя. тому потрібно  бути завжди веселим,радісним і впевненим у собі. людина, яка завжди в гарному настрої і з усмішкою на обличчі-щаслива та  здорова.  недарма у народі кажуть: »весела думка-половина здоров*я».

я вважаю, що компромісу між добром і злом, а також правдою та брехнею не може бути. адже все що ти не робиш відгуковується, як на тобі так і на інших. перед тим як щось робити треба добренько подумати, бо кожний твій вчинок просто так не залишається непомітним. але у житті є різні ситуації і інколи без брехні просто не можна обійтись.візьмемо за приклад найпростішу ситуацію, лежить в лікарні жінка, і лікар вже знає, що через місяць її не стане, звичайно, він не буде їй це говорити, а навпаки буде цю жінку переконувати тільки на краще, щоб вона свої останні хвилини насолоджувалась життям. тому, на мою думку, завжди треба думати все, що ти робиш, і передусім уникати цих компромісів, але якщо життя змусує тебе на це то краще поступись, але потім затьмар це своїми добрими, щирими вчинками.

у моїй кімнаті є доволі різних предметів, але найбільше мені подобається - стіл.

мені подобається він, того що у нього дуже гарний колір. він у мене з деревини. у ньому є дві шуфлядки. у верхній у мене стоять зошити, а   у нижній річки та лінійки. смішно мені коли я його в дитинстві наклейками облеяла і тепер сліди. мій любимий предмет у моїй кімнаті стіл. він дуже гарний, і смішний.  

первый листопад              (сочинение-описание)              деревья спят. до последних минут клен удерживал свои засохшие, сморщенные, но еще живые листья. до последних минут в дождь и непогоду он ждал солнечного луча, борясь с осенью, и наконец дождался, но уже было поздно. осень все сильнее и сильнее брала в свои руки власть над землей.              клен засыпал. "до следующей весны", - пел один листок другому, оставляя ветку клена и плавно паря вниз, освещенный солнечными лучами. но вот ветер закружил один листок, и он, то поднимаясь вверх, то опускаясь так низко к земле, что, казалось, сейчас упадет, перелетел к совсем незнакомому ему дереву. и теперь ему скучно. но не прошло и одной минуты, как вдруг к нему подлетел листок березки, стоявшей рядом с кленом, с которого сорвался первый листок. и сейчас листок клена доволен, ведь у него появился друг, и он не один. куда ни посмотришь - всюду летят листья, переливаясь осенними красками на солнце. вот и наступил первый листопад осени. может : )!