.(Написати розповідь про будь-яке релігійне, або народне свято, яке відзначається зимою, або літом.).

влітку та навесні святкують багато народних та релігійних свят. свято івана-купала святкують в середині літа, в найспекотнішу ніч. воно бере початок з дуже давніх часів, коли наші предки поклонялись багатьом богам. юнаки й дівчата ввечері йдуть на річку, запалюють там купальське вогнище, стрибають через нього. дівчата плетуть вінки і пускають їх по воді. дивляться, якою буде їхня доля, ворожать на вінках. у купальську ніч у лісі можна знайти квітку папороті й відкрити для себе всі закриті скарби. це свято оповите .

кожен народ, нація, мають свої звичаї, що сягають у глибину віків. звичаї відображають спосіб світосприйняття народу, те як народ бачить, мислить, відчуває навколишній світ. звичаї стають основою, з якої виникає українська усна народна творчість. вони мають для нас особливий чар старовини.

дивовижною радістю сповнюється моє серце, коли я згадую той особливий урочистий настрій, що панує в нашій сім'ї у святвечір. його ми стараємося провести в селі, у бабусі і дідуся. заздалегідь готуємося до свята: готуємо страви, прибираємо. на стіл під скатертину бабуся стелить духмяне сіно та кладе головку часнику - щоб усі були здорові. в кутку хати обов'язково стоїть дідух - невеличкий пшеничний снопик, прикрашений стрічкою, квітами та пучечками калини. а як цікаво, коли на різдво до хати завітає вертеп! пам'ятаю, як моя молодша сестричка минулого року злякалася переодягненого чорта!  

здаєтья, що сміх, веселощі, жарти триватимуть увесь рік!

ще я дуже люблю у вербну неділю ставити гілочки верби. коли всі люди піднімають догори прикрашені букети, то здається, що довкола тебе постає справжній вербовий гай!

урочисто, піднесено і радісно буває біля церкви, коли ми усією родиною йдемо святити пасху напередодні великодня. люди в цей день якось особливо усміхнені і привітні. пасху йдуть святити навіть маленькі діти, які теж несуть у руках свої кошички. не забувають у цей день і про бідних та знедолених. із кожного кошика ві щось на сиротинець або будинок перестарілих. це теж давній український звичай.

ми не прикрашаємо нашу міську квартиру клечанням у свято трійці, але обов'язково сталимо на підлогу аїр. вранці прокидаєшся і одразу відчуваєш запах зелених свят!

чимало цікавих звичаїв є у моєї родини, і я завжди радо їх дотримуюся. я   переконана: шануючи звичаї, ми приєжнуємося до якогось невидимого космічного пульсу, шануємо одвічні закони природи, прямуємо до могутньої сили, ім'я якій родина, україна, бог. 

они бы друг другу,построили бы огромный дом и жили бы там,они бы искали способ пропитания и были дружны.