Твiр-опис за картиною будинок з химерами

з країв даху опустили свої вуса-щупальця потворні дельфіни; їх хвости, здійняті вгору, чітко  видно на тлі неба. спинс дельфінів осідлали  оголені жіночі фігури з тризубами в руках,  а вздовж карнизів розсілися велетенські жаби.  з колон бадьоро виповзають ящірки, морди носорогів дивляться з капітелей, а зі стін під вікнами висунулися голови слонів.  ні, це не нічний кошмар, і не опис картин  сюрреалістів. це – легендарний «будинок  з химерами». єдиний у своєму роді, незвичайний,  дивний, фантастичний і оповитий  .чого тільки вам не розкажуть кияни  про цей шедевр архітектури! і те, що  владислав городецький побудував його на  згадку про потонулу дочку (нібито тому  й русалки з дельфінами оселилися на даху  будинку), і те, що архітектор уклав парі, що  зможе побудувати будинок на ділянці, непридатній для забудови через надто крутий схил.  існує й більш прагматична версія: нібито будинок  – це грандіозна реклама нового на той  час матеріалу – цементу. адже вся обробка будинку  виконана саме з нього. а власник одного  з перших у києві цементних заводів навіть безкоштовно  постачав цемент на будівництво.після революції будинок націоналізували. там  у різний час розташовувалися і штаб військово-трудової дружини, і ветеринарне іння,  і комунальні квартири, і поліклініка. а після реконструкції – з 2004 р. – унікальна будівля стала  малою резиденцією прийомів президента україни.  неможливо пройти повз, не затримавши погляд  на дивовижно прекрасному будинку – творінню неабиякої фантазії любителя сафарі, парі  та міфології. і, хто знає, можливо, коли на  київ спускається ніч, загадкові химери розправляють  свої затерплі крила і злітають у небо,  кружляючи понад містом і лякаючи випадкових  перехожих. а з першими променями вранішнього  сонця знову встромлюють свої пазуристі  лапи в бетонні стіни фантастичного будинку.

безцінна кожна мить життя… ні на що не проміняю осінній шепіт голих лип, дотик метелика, скрипучий сніг, котрий сипав усю довгу ніч, і сизокрилу хмару літньої грози, і квітучі сади, які зводять з розуму своїм ароматом весною. безцінним є повітря, яким я дихаю, і вода, якою втамовую спрагу. безцінний соловейко на калині та жайвір у небі. кожна мить життя – прекрасна і захоплююча.  

життя тільки здається декому коротким, насправді воно – довге, а ще – широке, а ще – глибоке, як могутня ріка. життя стає неосяжно великим, коли навчаєшся отримувати насолоду від будь-якої його миті, від найменшої дрібнички.

якщо відверто радіти своїм близьким, кожній хвилині спілкування з ними, якщо не стомлюватися любити і мріяти, якщо захоплюватися кожної миті – життя подарує свою благодать і вічність. ніколи не чекатиму від життя якогось чуда: чудо мені вже дано – я живу. уявіть: мені, як і вам, пощастило народитися! і це була перша щаслива миттєвість з їх безкінечної низки.  

як сказав колись безсмертний гете: »велич людини   в тому, що вона   - єдине з усіх створінь, здатне перетворити мить у вічність».