Іть зробіть хактеристику образів у творі "назар стодоля"

у своїй творчості тарас шевченко  раз по раз звертався до історичного минулого свого народу, шукав там відповіді на гострі проблеми сучасності. особливе захоплення в митця викликала доба козаччини своєю героїкою, волелюбними настроями. тому і показував її часто у своїх творах як взірець життя, гідного людини, утверджуючи необхідність боротьби проти самодержавно-кріпосницької системи, яка принижувала національну гідність, калічила особистість. драма «назар стодоля» уявно переносить читача в україну xvii століття. у ставленні героїв до традицій, батьківщини, до свого морального обов’язку перед народом, його майбутнім і розкриваються характери хоми, гната, назара, галі, інших персонажів твору. позитивні персонажі драми не мислять майбутнього без свободи, в якій вони вбачають вищий прояв щастя, тому корисливість і егоїзм розрахунків хоми кичатого, полковника, стехи вони сприймають як зраду інтересів свого народу, його славних традицій. наприклад, для хоми кичатого головне - «слава, і почот, і червінці». сам про себе він говорить так: «хіба ж як говорити про огонь, так і лізти в огонь? або як про чорнобриву сироту, так і женитися на їй? брехня! від огня подальш. женись не на чорних бровах, не на карих очах, а на хуторі і млинах, так і будеш чоловіком, а не дураком». саме тому він наполегливо намовляє галю виходити заміж за нелюбого і осоружного їй полковника, вихваляючи його на всі застави, а у взаєминах між галею 4 назаром прагне посіяти-недовіру. з такої позиції сотник і пояснює свої діла та вчинки. своєю підлістю він викликає просто огиду. не зважає навіть на слобідську громаду, наказує челяді гнати в потилицю дівчат і хлопців, що прийдуть колядувати. ще свавільніший він у ставленні до галі. «се ж моя дитина, моє добро, слідовательно, моя впасть, моя і сила над нею. я отець, я цар її»,- самовладно заявляє хома.

підлому і корисливому хомі тарас  шевченко протиставляє наза-ра, галю, гната. вони сповнені почуття власної гідності, викликають симпатію і повагу своєю рішучістю і наполегливістю в боротьбі за своє щастя. як же поводить себе назар, коли розуміє, що хома кичатий і його, і галю ошукав? він у всьому, як то й годиться справжньому козакові, виявляє статечність, повагу до традицій, старших і водночас граничну гідність, безкомпромісність, пристрасність: «люди добрі,- звертається назар до людей, переконавшись у лицемірстві хоми,- коли ви не оглухли, так послухайте. він мене називав своїм сином, а я його своїм батьком, і він се чув тоді, а сьогодні оглух. де ж його правда? чи чесний же він чоловік? правдивий, та? » як бачимо, назар не мислить свободи без честі і совісності. свобода для нього не може бути заплямована безчестям. в іншому разі свобода - не свобода, честь - не честь, щастя - не щастя. вони тоді втрачають свої зміст і принадність.

читаючи драму тараса шевченка, хвилюючись і переживаючи разом з ті героями, ми знову переконуємося, що справжні свобода і щастя ніколи не легко, а здобуваються у важких випробуваннях, перебороти які можуть лише сильні люди.