Характеристика захару беркуту і тугару вовку з твору і франка захар беркут

Один iз найвiдомiших творiв iвана франка названий за iм'ям його головного героя  захара беркута, який постає перед нами втiленням совiстi та розуму  тухольськоï громади часiв монголо-татарськоï навали на карпатську русь.  сивий дев'яностолiтнiй старець, "мов стародавнiй дуб-велетень", "поважний  поставою, строгий лицем, багатий досвiдом життя i знанням людей та обставин, захар  беркут був правдивим образом тих давнiх патрiархiï), батькiв i провiдникiв  цiлого народу, про яких говорять нам тисячолiтнi пiснi та перекази". тому тухольцi  неспроста обрали його ватажком, довiривши своє життя i безпеку мудрому досвiду  голови старiйшин.  вони знали, що громада для захара беркута була всiм: i його свiтом, i метою його  життя. вiн вiддає рiдним односельцям своï знання, сили i здоров'я, бо  вiдчуває за них власну вiдповiдальнiсть. для тухольськоï громади вiн  - i садiвник, i пасiчник, i лiкар, i розумний порадник, i чесний суддя, i  дбайливий батько, i вожак, i далекоглядний пророк. навiть у страшний час особистих  випробувань захар надає перевагу громадським iнтересам. його батькiвське серце  ридає над долею рiдного сина-кайданника, а розум захисника громади диктує iнше,  тому вiн рiшуче вiдкидає думку цiною вигоди для ворога повернути синовi волю.  мене дуже вразила глибока мудрiсть захара беркута, що, здається, увiбрала в себе  риси народноï мудростi украïнцiв. глибоко розумiючи небезпеку для  карпатськоï русi, вiн радить навколишнiм скинути "з себе тi пута" i  стати на смертельну боротьбу проти ворога. його розсудливiсть є громадi  перемогти завойовникiв i врятувати своє життя пiд час боротьби з ними.  постать беркута у цей перiод нагадує менi казкових героïв, якими сповнена  украïнська народна творчiсть. мужнiй, сильний i мудрий, вiн не знає спокою,  поки односельцi перебувають у страшнiй небезпецi. здається, вiн навiть забуває про  себе, про особисте життя, вся його воля i мужнiсть скерованi на громадi.  жодного разу вiн не покривив душею, бо чеснiсть i поряднiсть є основою його  вчинкiв. якщо в мирному життi старий беркут виступає справедливим суддею, то у  лихi часи небезпеки i боротьби ця чеснiсть є йому гiдно витримати  випробування, породженi безжалiсною монголо-татарською навалою.  найбiльше менi хотiлося б видiлити ту далекогляднiсть захара, без якоï,  мабуть, не було перемоги тухольцiв. готуючи оборону рiдноï землi, мудрий  голова старiйшин передбачає, що недобитий ворог принесе страждання iншим, i  заклинає до єдностi всiх сусiдiв, аби знищити нападникiв. саме ця iдея єдностi i  патрiотизму стає головною у повiстi. i ця iдея була спрямована i. франком не  тiльки в сучасне, але й у майбутнє. проникаючи крiзь завiсу вiкiв, мудрий захар  беркут провiщав грядущим поколiнням: "щаслив, кому судилося жити в тi днi! се  будуть гарнi днi, днi веснянi, днi вiдродження народного! "  менi хочеться вклонитися мудрому беркуту та його словам. бо його життя  - це приклад для нас, а пророцтво своє вiн залишив i нам. саме до своïх  нащадкiв, до нас, вiн звертався у своïх мрiях, на нас покладав своï  найкращi сподiвання. ось беркут 

Український романтизм охоплює період 20—60-х років XIX століття. Виникнення цього літературного напряму в Україні пов'язане з публікацією в 1827—28 pp. творів П. Гулака-Артемовського «Твардовський» і «Рибалка», з появою «Малоросійських пісень» М. Максимовича в 1827 р., а також створенням літературного гуртка І. Срезневського в Харківському університеті наприкінці 20-х pp. Українські романтики мали кілька своїх осередків: у Харкові діяли Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров; у Львові — М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький («Руська трійця»), М. Устиянович; у Києві — кирило-мефодіївці М. Костомаров (яким переїздить з Харкова), Т. Шевченко