Іть, будь ласка, з твором на українську літературу 8 клас. може хтось уже писав і може написати мені)) готова все віддати! . будь ласка. тема 1. поема "давня казка" як поетичний маніфест лесі українки. тема 2. актуальність вибору івана вишенського в наш час.

  актуальність вибору івана вишенського в наш час              (за поемою і. франка "іван вишенський")              коли читаєш поему івана франка "іван вишенський", то відчуваєш, що кожний рядок, кожне її слово звернене до нас сьогоднішніх. афонський чернець надзвичайною силою свого красномовства став на захист українства, виступив проти нищення народу, його віри і мови.              і це був його вибір, який він зробив після порушення обітниці мовчати протягом десяти років. ось він, немолодий самітник у печері на горі афон, після довгої молитви виходить із свого , щоб подивитися на народження нового дня. зворушено серце відкликається на тугу та біль за рідним українським краєм, бо він болів болем своєї україни, страждав її стражданнями.              у своїх посланнях і вченим мужам, і "простолюдинам іван вишенський звертається із закликом боронити національну гідність, не допускати пригнічення рідної мови, спотворення віри. чи не перегукуються ці вимоги афонського самітника з актуальними вимогами сьогоденної української нації? пройшли віки, а заклики до національної гідності і сьогодні на прапорах моєї країни. а питання про місце української мови в українській державі ще й досі дискутується у різних колах.              актуальними у наш час є й дорікання і. вишенського владикам, що замість догляду за паствою пильнують лише свою вигоду. закидав він і панству, яке зовсім відірвалося від народу. хіба не вгадуються тут паралелі із сучасним українським суспільством?               ось у чому я вбачаю актуальність вибору івана вишенського в наш час. щодо мене, то хотілося б повторити рядки із франкової поеми, які можуть бути дороговказом кожному моєму співвітчизникові, що любить рідну землю:                                                 мені братів любити                                                  і для них життя віддати!  

сколько существует человечество, столько продолжаются споры о духовное и материальное в жизни человека. к сожалению, в наше прагматичное время духовность отходит на второй план, но материальное не может вытеснить влечение человека к прекрасному, не может убить настоящих чувств, потому что на страже духовности стоит творчество настоящих художников.

лина васильевна костенко всей своей жизнью и творчеством доказывает, что человек должен иметь крылья, которые вознесут ее над обыденностью, дадут ощущение полета.

настоящий художник сумеет найти поэтические образы в самых обыденных вещах. находясь ранней весной в польше, лина костенко залюбовалась могучим природным явлением: на реке одре что снимался лед. казалось, зима еще не сказала своего последнего слова, и не успела огледіться, как проснулись деревья и на одре лед потемнел». буйно ломилась лед крошился лед, и вот «на последней льдине одинокая чайка плывет». куда она разогналась, что будет, как почти прозрачную льдину «размоет вода весенняя», и этот неуверенный приют затрещит, відломиться и уйдет под воду?   и зачем свободной птичьи почву под ногами, если она имеет широкие и сильные крылья? картина могучего ледохода и образ бесстрашного крылатого птицы стали основой первого в диптихе стихотворения лины костенко «чайка на льдине». второе произведение «крылья» стал логическим продолжением первого, ведь писательница вновь возвращается к образу птицы, который будет жить в небе, если не будет земли, не будет иметь богатства, «то будет воля», а облака в вышине развеют ощущение одиночества. «а как же человек? а что же человек? » — тревожно звучат риторические вопросы. поэтесса знает ответ. человек

живет на земле.сама не летает.а крылья имеет.а крылья имеет!

крылья — это правда, честность, доверие, вечное стремление, искренность, щедрость. у кого-то они созданы из песни, у кого — то- с надежды или поэзии и мечты, и в любом случае «человек якобы не а крылья имеет. а крылья имеет! » последние слова стихотворения, звучащие рефреном, позицию поэтессы: человек должен иметь крылья, чтобы вознестись над обыденностью, чтобы материальное не ослепило ей глаза, не уничтожило личность каждого из нас.