Характеристика освновних героїв твору Білий кінь

Xvii століття — складний час для україни, сповнений численними трагічними історіями окремих людей. саме тоді тисячі дівчат і юнаків потрапляли в полон до татар, а потім турків. і лише небагатьом українським красуням доля «посміхалася»: вони ставали дружинами своїх панів. можливо, ті дівчата знаходили щастя в коханні, в материнстві, але так до кінця життя й залишалися заховані чадрою від усього світу, нікому не відомі, ніким не знані. їхнє життя обмежувалося стінами гарему, їхній світогляд зазнавав убивчої наруги під впливом чужинної культури й релігії, їхнє спілкування — розмови з чоловіком, іншими його дружинами та прислугою. такими були закони мусульманства.  тим більш дивовижною, аж до неправдоподібності, здається історія життя української дівчини анастасії лісовської, яка, не виділяючись вродою, змогла стати дружиною сулеймана пишного, десятого султана османської імперії, відмовилась носити чадру і свого чоловіка у військових походах, навіть впливала на державну турецьку політику.  образ роксоляни (під цим іменем настя лісовська увійшла до історії) в романі осипа назарука поєднує і вигадку, й факти. але найважливішим, що спробував відтворити письменник, на мою думку, є неоднозначність постаті української дівчини, що стала турецькою султанкою. що її до влади? розум? так. кохання? так. підступність? так. але чи маємо ми право, з точки зору сьогодення, хоча б якимось чином засуджувати дії хасеке-ель-хуррем-хатун (ще одне ім'я роксоляни)? чи могла вона в умовах середньовічного мусульманського світу чинити по-іншому? можливо, вона просто намагалася вижити, захистити своїх дітей?   у будь-якому випадку роксоляна заслуговує на пошану і пам'ять нащадків, адже її життя є яскравою ілюстрацією, як в умовах невідомого чужого світу людина не тільки не втратила оптимізму, але й досягла певних висот. напевно, хтось скаже: «фатум! доля! » можливо, але згадаймо, скільки зусиль доклала настя, приміром, щоб здобути освіту, як виявила кмітливість у найскладніших розмовах (хоча б із монахом-відступником чи з мусульманськими мудрецями), скільки сміливості показала перед підданими падишаха, йдучи до його палат, скільки патріотизму виявила, відстоюючи своє право на віру тощо.  тож пам'ятаймо історію й учімося з неї найкращого. а історія роксоляни учить нас бути цілеспрямованими, одначе, зважати, що не завжди мета виправдовує засоби.