Чи виконали українці заповіт т.г.шевченка? невеликий твііть,будь ласка!

Інам, нащадкам великого кобзаря, яким, власне, і було адресовано «заповіт», варто замислитися, чи виконали ми волю поета? мені дуже прикро, що сам шевченко не побачив свою батьківщину незалежною (ми знаємо також, що він не дожив до скасування кріпацтва, адже побачити простий народ вільним також було його мрією). незалежність україни, після стількох років і навіть сторіч боротьби та помилок, нарешті здобута. і це — найважливіша, як на мене, подія за всю історію існування нашої держави. але ж поет прагнув не тільки декларації незалежності, але й духу свободи в нашій країні, справедливості та щастя. незважаючи на фактичну незалежність нашої держави, на жаль, нас і досі переслідує безпідставний, а тому ще більш прикрий, комплекс якоїсь національної меншовартості. тобто люди, що ічно живуть в україні, українці за походженням, не вважають себе такими. як на мене, це якийсь історичний парадокс. уявімо на хвилинку, що вся інформація про людину зберігається в певній анкеті. коли б десь у «небесній канцелярії» складали питання до такої анкети, туди, безумовно, ввели б графу «національність». бо національна приналежність людини — не формальність, а риса, яка зумовлює її мислення, вдачу, життєві принципи. ця графа, так би мовити, є «обов'язковою для заповнення», але більшість людей не просто вважають себе приналежними до іншого народу (питання національних меншин — окреме питання, але цілком нормально, що в нашій країні мешкають інші народи, підтримуючи свою власну культуру, зрозуміло, що вони не вважають себе українцями, бо ними не є), велика частина українців живе без певної національної приналежності, вони ніби поза часом і простором, поза історичним і національним контекстом. мені здається, це чи не найприкріше у наш ось чому, напевно, ми ще не виконали заповіту тараса шевченка.

Справжній друг  це, перш за все, позитивна і доброзичлива людина з почуттям гумору. він, безсумнівно, чуйний, м'який, ввічливий і привітний. ще мій друг повинен бути людиною слова, якщо щось сказав, щось пообіцяв, значить, обов'язково зробив. бажано, що б мій друг вів себе в суспільстві ввічливо і гідно, знав правила поведінки, поважав інших людей. ще для мене важливо, що б близька мені людина завжди була щирою і залишалася самою собою в різних ситуаціях , була справжньою. так само бажано, щоб друг був поблажливим і справедливим до інших людей, а так само до їх вчинків.для мене одним з основних критеріїв дружби є взаємні інтереси, спільні захоплення, можливо однакові хобі. час, який друзі проводять разом, має бути цікавим і продуктивним. спілкування має приносити людям, які дружать, задоволення, натхнення і позитивні емоції. справжній друг ніколи не залишить тебе в біді, завжди буде готовий прийти на . він зуміє вислухати, якщо треба, дасть слушну пораду, а якщо треба – просто промовчить. друг завжди скаже тобі правду, нехай навіть неприємну і гірку. він не стане лестити тобі, але і жорстко критикувати не буде. друг усвідомлено і адекватно висловить свою думку, якщо треба, вкаже на помилки, коли треба – порадить, коли треба – надасть посильну йому . я вважаю, що саме так поводяться вірні і справжні друзі. принаймні, я, як друг, намагаюся дотримуватися по життю саме таких правил і принципів.