Твір на тему ""вся ти єси, україно, славою покрита""

Україна…стражденна  країна. через скільки війн  пройшла  ця  земля! нездоланний  народ  український…   гноблять, калічать, труять рід, ворожать, напускають чари, здається, знищено вже й слід, лиш потурнаки й яничари. так  писав  євген  маланюк  про  нашу  україну.                 напевне, кожен  із  нас, колись, задавав  собі питання: «що є для мене батьківщина? »                 для  кожного  батьківщина  різна, як  вважає  дехто. для  когось – це  край, де  він  живе, для  когось – це  країна, де  його  чекають, для  інших -  сторона, де  йому  добре  і  затишно. але  як  би  добре  і  затишно  не  було  на  сьогодні, завжди  повертається  людина  до  рідної  землі, до  свого  коріння, до  діда-прадіда.                 солов’їна  пісня, солов’їна  мова, солов’їна  країна; пісенна  діброва, пісенне  місто,  пісенна  країна; калиновий  гай, калинове  зілля, калиновий  край; світанкова  зоря, росяниста  трава, жовто-блакитний  край. блакитний, бо  не  зрівняється  небо  над  жодною  країною  з  блакиттю  нашого, українського  неба. жовтий, бо неозорі  поля  пшеничні, нескінченні  простори  українські.             україна – це  гордий  соняшник  на  довгому  стеблі, калина, що зажурено похилилася  через  тин. україна – це  хрущі  над  вишнями, любисток, м’ята  та  барвінок. україна – це  найчарівніша  природа, родючі  чорноземи  та  синьоока  волошка. україна – чарівна  пісня, вишитий  рушник, великодня  писанка. україна – це верба  над  ставком, слово  великого  кобзаря.    україна – це сповнена  патріотизму  дума  і  величний  київ. можна  безліч  порівнянь придумати  до  нашої  рідної    землі. адже  вона, наша  земля, наймиліша, найпривітніша, найкраща і  оте  - най – нескінченне.  і  недарма  в  нашій   українській  культурі  стали  свого  роду  гімном слова  в. симоненка:   можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину.                   «я - українець» - гордо  звучить  з  наших вуст  ця  фраза  і  об’єднує   громадян нашої величезної країни в одне ціле. тому кожен з нас мусить дбати   про свою єдину країну, про красу, неповторність місця, де  він  народився, історію  та    національну культурунашої  української  землі.

Відповідь:п'єса, яку написав Тарас Шевченко 1843 року, його найвидатніший драматичний твір. П'єсу створено на межі першого й другого періоду творчості Шевченка, вона є новим явищем в українській драматургії

Пояснення: