1.происхождение котловины и особенность природы озера ньяса. 2.происхождение котловины и особенность природы озера танганьика. 3.происхождение котловины и особенность природы озера чад. 4.происхождение котловины и особенность природы озера тана. напишите сегодня, надо.

озера ньяса и танганьика имеют тектоническое происхождение. оба они образовались в разломе земной коры и имеют продолговатую, вытянутую с севера на юг форму. кстати, танганьик а является самым глубоким озером в африке и вторым по глубине в мире после байкала.

1. ньяса и танганьика - тектоническое (разлом земной коры)  — тектонические. это обычно самые глубокие озера, образованные на месте провалов земной коры (байкал — глубина 1620 м; танганьика — 1470 м). глубина большинства озер тектонического происхождения обычно меньше 1000 м. донья наиболее глубоких озер лежат ниже уровня океана (дно байкала находится на 1165 м ниже уровня океана; озера, образовавшиеся в прогибах земной коры, имеют обычно не большие глубины  хрустальная цепьчерез сердце африки с севера на юг протянулась цепь великих африканских озер. самые крупные из них — оз. виктория, оз. танганьика и оз. малави (ньяса). виктория — самое мелкое озеро из трех крупнейших озер, его глубина не превышает 93 м. танганьика — самое глубокое озеро (до 1470 м), второе по глубоководности после байкала.  эти озера возникли в глубоком разломе континентальной коры. есть предположение, что в будущем этот разлом разорвет африку с севера на юг по линии великих озер. горные озера превратятся в узкий залив индийского океана. края разлома под давлением магмы вздыбятся горными вершинами. наклон континента изменится, и африканские реки потекут в другом направлении.  но это дела далекого будущего. пока мы еще можем любоваться красотой горных озер и удивляться богатству их подводного мира. вода в озерах жесткая и небогатая органическими веществами, зато хрустально прозрачная. сильные штормы перемешивают воду и насыщают кислородом глубокие слои.  обитатели великих озер часто имеют общую исходную форму, от которой в каждом озере образовались свои эндемичные виды. характерный пример — сомы из семейства клариевых. у речных представителей этого семейства есть наджаберные органы для получения кислорода из воздуха. в насыщенных кислородом озерах этот орган стал лишним. у озерных клариевых он исчез (редуцировался), при этом сильнее развились жабры и появилось кожное дыхание. в каждом озере < жй клариевые — ксенокларии в оз. виктория, диното- птеры в танганьике и батикларии в малави.  2. чад - тектоническое (прогиб земной коры)  3. тана - запрудное (запруживание реки лавовыми потоками)

згідно з віруваннями різних народів дощ посилають божества дощу (наприклад, для того, щоб вродив врожай). у слов'ян таким богом був  перун, у римській міфології - це  юпітер, у греків -  зевс, у ведичній культурі -  індра. слід зазначити, що у монотеїстичних релігіях, де поклоняються верховному  богу  над іншими підпорядкованими богами, немає потреби поклонятися богові дощу окремо. якщо людина поклоняється верховному богу, то бог дощу, будучи його слугою, буде також вдоволений і пошле дощі.

рідкі  опади  з меншим  діаметром  крапель називаються  мрякою. краплі з  діаметром  понад 7  мм, розбиваються при випаданні на менші краплі.  інтенсивність  дощу коливається від 0.25  мм/год (мжа) до 100 мм/год (злива). дощ силою 28 мм/год, що випадає на площі 1 га д,огає потужності 7,5 квт.[1]

поверхневі потоки, що утворюються під час дощу, спричиняють значну  ерозію  корінних порід, особливо у гірській місцевості.

тривала відсутність дощу призводить до  посухи. у багатьох  культурах  виконується спеціальний  обряд викликання дощу, що виконується під час посухи з метою виклику дощу.

дощ випадає, як правило, зі  змішаних хмар  (переважно  шарувато-дощових  та  високошаруватих), що містять за температури нижче 0  °c переохолоджені краплини і  льодяні  кристали. пружність насичення водяної пари над краплями більша, ніж над крижаними  кристалами  за тієї ж температури, тому хмара, навіть ненасичена водяною парою по відношенню до крапель води, буде перенасичена по відношенню до кристалів. це призводить до зростання кристалів за одночасного  випаровуваннія  крапель. збільшуючись і обтяжуючись, кристали з хмари, приморожуючи до себе при цьому переохолоджені краплини. входячи у нижню частину хмари або в шари під нею з температурою понад 0  °c вони тануть,, перетворюючись на дощові краплини. менша роль в утворенні дощу належить злиттю хмарних крапель між собою.

утворення кристалів льоду звичайно відбувається на ядрах  кристалізації  — аерозольних часточках, присутніх у атмосфері. за високої концентрації аерозолів утворення дощових краплин відбувається швидше. з цієї причини над великими містами частіше, ніж на селі слабкі дощі.[2]  розпилюючи у хмарі реагенти, можна викликати штучний дощ, однак кількість штучних опадів буде невеликою. в природніх умовах дощові хмари утворюються на потоках теплого вологого повітря, які багаторазово відновлюють вміст вологи у хмарі під час дощу.

якщо сонце освітлює дощові краплини, що летять, то за певних умов можна спостерігати  веселку.