Як слов'яни пояснювали походження лелеки

лелека  – священний птах, покровитель сім’ї і рідного дому. він приносить з вирію дітей. жінки, побачивши вперше навесні лелеку, йому вслід хліб або траву, задобрюючи його. ще з доби трипілля існує староукраїнське повір’я про священність лелеки. вірогідно, що лелека був тотемом племен, які населяли подніпров’я ще в iv-ii тисячолітті до н.ч..

лелека був тотемом трипільських племен пеласгів, які називали себе лелегами (лелеками). його зображення вони залишили на , на островах егейського моря, в малій азії – всюди, куди переселялись. від їхньої самоназви, очевидно, і походить назва цього птаха. інша його назва гайстер, що давньогрецькою означає “зоря”. гайстер є символом давньої богині вечірньої і вранішньої зорі, яка освятила птаха назвою зірки.

лелека (бусол, бузько, чорногуз, гайстер) – символ богині зорі; символ поваги до батьків; символ мандрівників; сімейного благополуччя, щастя; батьківщини.

вбивство лелеки прирівнювалося до вбивства людини. цей птах за повір’ям, має риси і звички, що притаманні людям. в народному уявленні він є символом праці і відданості. де він покладе своє кубло, тій хаті буде щастити, а якщо його образити, він і хату може спалити. в україні птахів і звірів не називали людськими іменами. однак, для лелек робили виняток. з ними розмовляли, „радилися” як з членами сім’ї.

лелеки розуміють людську мову (адже колись говорили), як і люди, шукають собі пару, турбуються про дітей і через ревнощі можуть покінчити життя самогубством. якось люди недобре і підмінили яйце лелеки качиним. лелека-мати вигрівала яйця, а батько носив їжу. коли на світ з’явилися пташенята, разом з малим лелекою в гнізді вилупилось і каченя. побачивши його, лелека високо злетів у небо і каменем упав на гніздо. мертвими на землю впали пташенята і лелека-мати. а садиба того господаря незабаром пішла з димом.

як і людина, лелека може плакати: “бузьок може нудитися за хижею, в якій жив, ще як був чоловіком, – розповідається в одній легенді. – то він гніздо і в’є на дахах і живе коло людей. ми часто можемо бачити, як він журиться. стоїть годинами на одному місці з опущеним дзьобом – плаче й думає про своє людське життя”. лелека сумує, коли бачить свари поміж людьми: “стане нерухомо на одній нозі і плаче гірко… а як бачить добро між людьми, то калатає своїм дзьобом. то він так радіє”.

звернімо увагу на те, скільки пісень, казок і повір’їв в україні пов’язано з цим білим птахом з чорною позначкою і скільки він має назв – бусол, боцюн, бузько, гайстер, чорногуз, лелека. у фольклорі і літературі лелека символізує любов до рідної землі, тугу за батьківщиною. невипадково ліричний герой однієї з пісень просить: “візьміть мене, лелеченьки, на свої крилята”.

за , лелека походить від людини, яка згрішила колись проти бога і тепер, у пташиній подобі, старанно спокутує свою провину. найпоширенішою версією перетворення людини на лелеку є історія гадючого мішка: “кажуть, бусол — з чоловіка. бог усіх гадів у мішок зібрав і дає чоловікові: “на цей мішок, однеси до моря і вкинь у воду. як нестимеш, не розв’язуй і не заглядай у мішок, що там є”. йде той чоловік з міхом до моря – кортить подивитися. розпустив того мішка, гад так і поліз, так і поліз із нього! а бог і каже: “не хотів мене слухати, пустив гадюччя по всіх усюдах, іди ж та збирай…”. от тоді й став той чоловік буслом”.на зиму лелеки відлітають до далекої країни за морем. там вони нібито плюскаються в озері й перетворюються на людей. навесні вони купаються в іншому озері й повертаються додому птахами.інколи  у вирію  лелеки змушені битися з орлами, коли ті на них , і перемагають хижаків, хоча багато їх гине.

перед вирієм лелеки вчиняють суд і закльовують до смерті птаху, яка зрадила своєму подружжю: “один самотній бусол полюбив чужу буслиху. і відбив таки її, забрав з чужого гнізда, і полетіли вони на нове місце до лісу. а через якийсь день, коли бусол прилетів на луг, його великим колом оточило пташине товариство й щось почало вичитувати своїм клекотом. стоїть посередині самотній бусол. ось він підняв опущену голову, важко підняв крила, тріпнув ними і піднявся угору. там він раптом здригнувся всім тілом і, згорнувши крила, каменем полетів донизу. так і закінчилася буслина любов”.

лелеки з давніх часів перебувають під охороною українців, ще з часів тотемізму. їх вважали провісниками весни, птахами сонця.

якщо згадаємо, що за повір’ям він приносить дітей, то стане зрозумілим, чому бог шлюбу і кохання в давніх українських і польських піснях зветься лель, а скіфський бог плодючості – гайстеріс. отже, лелека – ще й символ  сонця.  

(305+312)*4=2468 метра