Продолжить роман: о судьбе владимира дубровского в рассказе дубровкий

Без труда нема плода. народна притча якось один чоловік почастував вовка хлібом. —      ну й смачний! — похвалив вовк. а далі питає: —      а де ти його взяв? —      та де взяв! землю —      і все? —      ні, потім посіяв —      і вже маєш хліб? —      та ні,— каже чоловік.—  почекав,  поки жито зійшло, виросло, поспіло. потім я його вижав, змолотив, намолов борошна, замісив тісто й аж тоді напік буханців. —      що смачний хліб, то смачний,— сказав вовк.— та скільки ж коло нього походити треба! —      твоя правда,— сказав чоловік.— клопоту багато. але без труда нема плода.. пішов раз лев на лови й зустрів мишку. хотів її з'їсти, вже й лапою надушив. а мишка й каже йому: —      ой, леве, могутній владарю! не їж мене, змилуй ся наді мною, бідною, маленькою мишкою! я тобі за те в пригоді стану!   засміявся лев: —      ти мені в пригоді станеш? якась нещасна мишка — мені, цареві над звірями, в пригоді можеш стати в якій же це пригоді? —      а хто може теє знати,— каже мишка.— тільки благаю я тебе — зглянься наді зглянувся лев, пустив мишку. подякувала вона й побігла швиденько до своєї нірки. коли це, за яким часом, попався лев у тенета. б'ється, сердешний, борсається в тенетах, нічого ні зробить — ще гірше заплутався в сітку. аж де не взялась мишка — одну петельку перегризла, я й заходилася, то таку дірку в тенетах зробила, що й лез виліз! тоді мишка й каже левові: —      а що, бачиш, і я, маленька мишка, тобі в пригод стала! —      бачу,— каже лев,— віддячила ти мені і навчила мене! і тобі. я бачу, що добро, зроблене комусь сторицею повертається.