1. у якому рядку всі закінчення іменників у формі орудного відмінка написано правильно: а) перемогою, надією, працею, їжою, сівбою; б) хвилею, марією, тишею, тривогою, душею; в) новиною, вишнею, господинею, межою, пущою; г) вдачою, домівкою, кручою, мрією, ґаздиньою? 2. стилі бувають: а) публіцистичний, художній, розмовний, офіційно-діловий, науковий; б) розмовний, роздум, художній, офіційно-діловий; в) розповідь, роздум, опис. 3. що таке прикметник? 4. напишіть 5 дієслів у минулому часі жіночого роду. 5. спишіть, вставляючи відповідні букви. делегація українських селян виїхала з (в,в)аршави до села (в,в)ільхівці. голова (к,к)олгоспу ("ж,ж)овтень" сидів у першій машині. краєвиди здавалися знайомими: такі можна бачити і в північних областях (у,у)країни. польські селяни зустріли їх усім селом. несли на вишитому рушнику хліб-сіль. а перед натовпом на тлі блакитного весняного неба майоріли на вітрі прапори (у,у)країни і (п,п)ольщі. тихо лягали вінки. тихо стояли 6. завдання. спишіть. підкреслить іменники, визначте в них рід, число і відмінок. 1. про мудрий голос руставелі і про зазивний звук зурни, про виноград на сірій скелі, мов розпис давньої стіни, товариши мої пісали - товариш лермонтов між них. 2. тож відрікаюся зарані сказати річ якусь нову, та радий я, що чіковані і леонідзе другом зву. 7. напишіть твір-мініатюру лише з іменників на тему «мій день»

1б 2а 4вишивала читала малювала пряла прибирала 5варшави; вільхівці; колгоспу; "жовтень"; україни; польщі

На мою думку, патріот — це людина, віддана своєму народові, яка любить свою батьківщину, готова її захищати в найважчі хвилини, людина, що живе і працює заради процвітання свого краю. інколи, і навіть сьогодні, з високих трибун звучить море слів про любов і відданість україні, але, на жаль, це тільки слова. проте можна навести безліч прикладів самовідданої любові українців до рідного краю. сьогодення є прикладом цього, адже багато синів і дочок україни віддали за неї найдорожче — життя. ми стали свідками цього. події майдану, війна на сході і досі пролива­ється кров найщиріших патріотів. історія свідчить, що українці в усі часи були патріотами. про це розпові історичні пісні й думи, художня література. прикладом самовідданого служіння рідній землі є, наприклад, яро­слав мудрий, справжні патріоти залізняк, гонта, кривоніс, дорошенко, богдан хмельницький, ле­ся українка, тарас шевченко, михайло грушевський, василь стус, іван пулюй, наша сучасниця ліна костенко  я ще зовсім юна. і хоча життєвого досвіду в мене небагато, проте розумію, що дуже легко лю­бити батьківщину, коли вона багата і могутня, значно важче — коли вона слабка і незахищена. та хіба зможуть справжні сини кинути хвору матір напризволяще? я не засуджую тих людей, які в пошуках кращої долі емігрували за кордон, але впевнена, що вони глибоко нещасні, бо, можливо, маючи матеріальні блага, вони не мають змоги дихати рідним повітрям, бачити, як ростуть їхні діти, уклонитися рідній оселі, захищати свою землю від ворогів. отже, справді, справжніми патріотами є ті люди, які не розказують про любов до рідного краю, а захищають його навіть ціною власного життя, працюють і живуть задля його процвітання, примножуючи набуте.