Нужен твир чи легко бути небайдужим

нам треба писати твір про справжній подвиг, коли людина здійснює щось героїчне, частіше навіть не розуміючи, що стала героєм. потрібно тільки згадати, яких ви знаєте героїв. згадайте краще таких героїв, як іван підкова, са-мійло кішка, петро сагайдачний, богдан хмельницький. так, це були гетьмани, які дуже любили україну і йшли заради неї на подвиги. зауважую, не заради слави та почестей, а заради щастя й волі рідної землі. отже, подвиги ніколи не робляться заради того, щоб героєві потім співали діфірамби та надівали лаврові вінки. людина не може ніколи передбачити, що ось зараз вона здійснить подвиг. вона діє, не розмірковуючи, якщо вже так склалися обставини. бо якщо вона стала про це думати, хтось би випередив її і зробив, за його розумінням, добре діло. чи думали колись запорозькі козаки, що їхні дії будуть розцінені як подвиг, що про них співатиме пісні український народ, і ці пісні будуть передаватися з покоління в покоління? ні, вони просто боронили свою землю від загарбників, бо любили її. і коли хтось з них гинув, двоє ставало на його місце, щоб продовжувати його справу. оце справжній подвиг.

ответ:    Чомусь всi ми думаємо, що людину робить великою посада, яку вона займає. Але я думаю, що це помилка. Насправдi, великою є людина, яка сумлiнно i чесно виконує свiй обов’язок.

Найголовнiше - щоб людина любила свою професiю. Бо ж хто до чого покликаний, той i буде старанно й сумлiнно робити свою справу. А якщо всi з любов’ю будуть працювати, то  так недовго й до добробуту в життi, якого прагне кожна людина.

Напевне, люди мають не зраджувати своєї сутностi, й тодi, можливо, всi будуть задоволені собою і щасливі. Але, мабуть, перш за все, велич людини виявляється не в тому, ким вона є, а в тому, як вона ставиться до своїх товаришiв, i до знедолених людей. Велич людини в тому, що вона нiколи не зраджує своїх друзiв, а крiм того, знаючи вади товаришiв, любить їх такими, якi вони є. А найвеличнiша та людина, яка з гумором умiє сприймати свої недолiки.

Як стати великим і досягти успіху – таке питання задають собі багато хто. Відповідь завжди одна: постійно тренувати свої навики. Всі великі люди постійно відточували свою майстерність, ніколи не зупиняючись на досягнутому. Буває не завжди достатньо спеціалізованого знання, яке збільшується з кількістю практики, для досягнення високого рівня майстерності.

Хтось з мудреців сказав, а решта радісно підхопили ідею, що труднощі загартовують людину, а невдачі роблять її сильнішою та величнішою. Хотілося б, звичайно, вірити. Ось тільки з працею видається, як може удар, нанесений долею, зробити когось сильніше. Хіба що навчити не підставлятися в наступний раз. Але наступного разу буде зовсім інша ситуація - ті ж мудреці вчать, що увійти в одну річку двічі неможливо. Здається, що ми наступаємо на одні й ті ж граблі, але насправді граблі по дорозі життя розкидані різні, і ті, на які ми одного разу наступили, залишаються позаду, до них неможливо повернутися, як неможливо повернути час назад. Удари долі - це не навички, не знання, які можуть стати в нагоді. Це шрами, від яких хочеться скоріше позбутися. І чим людина сильніше, тим швидше заростають у неї шрами. Невдачі завжди відкидають назад, і дуже складно встояти на ногах і не впасти, не відступитися. Не можуть удари долі зробити людину сильнішою.

Сильним робить тільки удача. Тільки радість, успіх зміцнюють людини у вірі в свої сили, дарують крила, що дозволяють злетіти до своєї мрії. В будь-якій справі, в будь-якому починанні потрібна маленька удача, яка, як невеликий камінчик, що зірвався з гори, може викликати лавину, принесе приголомшливий успіх. Якщо удачі немає, потрібно створювати її.

Перебудовується свідомість, з'являються  нові ідеї, відшукуються невидимі раніше можливості. Відбувається те, що ніколи не станеться при невдачі - людина стає сильнішою, а з силою та впевненістю з’являється й величність.

Я вважаю, що величність людини полягає у її вчинках, у вибраному шляху по життю.

Велич — це не те, що можна отримати з народження чи присвоїти собі, а те, що можна заслужити працею і прагненням духовно розвиватися. Найчастіше ми називаємо Великими тих людей, які залишили по собі позитивну історичну славу і неабияк посприяли розвитку країни, або світу в цілому. Та це не означає, що щоб завоювати повагу наступних поколінь треба ламати голову над новими відкриттями. Достатньо жити по совісті і честі, знайти своє місце в житті, любити, творити на благо собі, своїм близьким, своєї країни і, можливо, цілої планети, тому що такі люди залишають гарну пам’ять у душах людських. Але Великі світу цього не завжди залишають після себе тільки гарну пам’ять, але на мою думку, ці постаті безумовно залишаються в історії, але не у серцях людей, а для мене Велич — це те, що знаходить відгук у серцях та розумах.Величні люди безумовно повинні бути сильними.

Таким чином, я дійсно вважаю, що Велич людини полягає у її вчинках та її виборі. Говорячи про велич, не варто забувати, що лишаєшся простою людиною, зі слабкостями, мріями і проблемами. І якщо ти здатен боротися — заслуговуєш поваги. А для того щоб стати по-справжньому Великим — мало прожити сіре, беззмістовне життя — треба бути хорошою людиною, з щирим серцем, не словом,а ділом доводячи своє право на титул Великої Людини!

Объяснение: Сподіваюся допоміг