Розділові знаки при однорідних членах, поясніть їх. 2. моя рука ніколи і нікому ні кривди ні біди не принесе! ( 3. грав музикантпро сонце в блакитному небі про біленьку хмаринку про сіреньку пташку-жайворонка і про щасливі дитячі очі (сих ) 4. чи то жарт напівзабутий чи одна із небилиць — тільки чув я, ніби лютий довгий-довгий був колись. він у шапці-невидимці мандрував собі щодня по дорозі по стежинці позаметах навмання ( 5. народність і патріотизм гуманізм і правдолюбство краса і велич поезії шевченка глибоко увійшли в наше сьогоднішнє життя в культуру мистецтво та літературу (3 6. теє слово всім давало то розвагу то пораду (л. 7. як не любить той край, що дав тобі і силу і гострий зір очей і розум молодий і далі, що тобі красу одкрили і моря голубий розгойданий прибій (сос). 8. наддалекими горбами небо ніби зливалось з зем¬лею, вкритою товстим білим сніговим шаром (н.-лев). 9. лукаш слухав і мріяв і складав ту незнану синьозору пісню (донч)

Моя руканікому і ніколи ні кривди, ні біди не принесе (повторювальний сполучник ні). грав музикант про сонце в блакитному небі, про біленьку хмаринку, про сіреньку пташку-жайворонка і про щасливі дитячі очі (однорідні додатки, поєднані інтонацією). чи то жарт напівзабутий, чи одна із небилиць - тільки чув я, ніби лютий довгий-довгий був колись(повторювальна частка чи). він у шапці-невидимці мандрував собі щодня по дорозі, по стежинці, по заметах навмання (однорідні обставини місця). народність і патріотизм, гуманізм і правдолюбство, краса і велич поезії шевченка глибоко увійшли в наше сьогоднішнє життя, в культуру, мистецтво та літературу (однорідні підмети; однорідні додатки). теє слово всім давало то розвагу, то пораду (повторювальний сполучник то). як не любить той край, що дав тобі і силу, і гострий зір очей, і розум молодий, і далі, що  тоюі красу одкрили, і моря    голубий розгойданий прибій (повторювальний споучник і). над далекими горбами небо ніби зливалось з землею, вкритою товстим, білим, сніговим шаром (однорідні означення). лукаш слухав, і мріяв, і складав ту незнану синьозору пісню (повторювальний сполучник і).

я живу майже в центрі міста. правда, це не центр, яким його вважає більшість жителів, але дійсно ічний центр — так каже мій тато. і в цьому самому ічному центрі розташований наш невеликий будиночок із садом, таким само старим, як будинок. усе в саду, як належить: дві яблуні, два вишневих дерева, одна груша, дві сливи і одна величезна стара береза. я не пам'ятаю жодного року, щоб хто-небудь із дорослих не заводив би розмови про те, що час її спиляти, зрубати тощо. і щоразу хтось із родини обов'язково заперечував, причому дуже гаряче. коли я був зовсім маленький, то майже не звертав уваги на ці суперечки. нарешті поцікавився: у чому ж річ? і бабуся розповіла мені історію "нефруктового" дерева в нашому саду. виявляється, що майже весь рід наш починався з цієї берези. ще прадід із прабабусею, будуючи дім, посадили три берези, що піднімалися так швидко, росли так красиво, що всі сусіди заздрили хазяям, хоча ще навіть жодного яблучка в саду не виросло. а під час війни дві берези загинули, обидві були поранені осколками снарядів, що неподалік розірвалися. наша родина дуже переживала, тому що усі звикли вважати ці три берези символом благополуччя і щастя всіх, хто мешкав в цьому будинку. і ставилися особливо уважно до єдиної ще дуже красивої берези, яка залишилася. але роки йшли, не стало моїх прадідів, постаріли бабуся з дідусем, і, на жаль, постаріла береза: почали всихати гілки, зараз вона виглядає якоюсь літньою і вже не прикрашає сад і двір. але розстатися з березою поки що ми не наважуємося: раптом із нею піде все добре і гарне, що є в нашій родині.