Як гуманісти вплинули на ставлення до мистецтва? чи сприяло меценатство розвитку культури відродження?

рубежем між середньовіччям і новим часом у вітчизняній історіографії вважається перша буржуазна революція загальноєвропейського значення — ійська революція 1640—1660 pp., а також закінчення першої загальноєвропейської тридцятирічної війни (1648).

якщо раннє середньовіччя історики іноді називають «темними віками», то найбільш характерним явищем культури розвиненого і пізнього середньовіччя вважають виникнення культури відродження, що охоплює в європі період від 40-х років xiv ст. до перших десятиріч xvii ст.

відмінною рисою культури відродження були її світський, антиклерикальний характер, духовне оновлення, звернення до культурної спадщини античності , ніби її «відродження» (звідси і його назва у французькій мові — «ренесанс»)*. ставлення діячів нової культури до «середньовічного варварства» було негативним. за своєю суттю культура відродження є культурою перехідної епохи від феодального ладу до

є ще поняття «проторенесанс» — період історії італійської культури (xiii— початку xiv для якого характерні риси світських реалістичних тенденцій. творчість поета данте, зодчого арнольфо ді камбіо, скульптора нікколо пізано, художників кавалліні і джотто великого мірою підготувала грунт для мистецтва відродження капіталістичного. творцями ренесансної культури були вихідці з найрізноманітніших соціальних верств, а її досягнення в гуманітарних і природничих знаннях, літературі, мистецтві стали здобутками всього суспільства. ідейною основою культури відродження був гуманізм (від лат. humanus — людський, людяний).