Признаки отличающие от моховидных и папорообразных

Папоротниковидные папоротниковидные одна из важнейших групп зеленых растений, обычно характеризующихся крупными перистыми листьями (вайями) , спирально свернутыми в почках, и низкими, часто подземными стеблями; только у некоторых тропических папоротников стебли высокие, и по облику эти виды напоминают деревья. от моховидных папоротниковидные, как и прочие "высшие растения" (саговниковые, хвойные, цветковые и др.) , отличаются присутствием специализированной сосудистой ткани, доставляющей воду и питательные вещества ко всем органам, поэтому их корни, стебли и листья по определению считаются "настоящими". однако ни цветков, ни семян папоротниковидные не образуют и размножаются спорами, обычно формирующимися на нижней стороне вай. к папоротниковидным относятся примерно 9000 современных видов, прежде выделявшихся в тип pteridophyta, а в современных системах составляющих отдел pterophyta или класс filicinae. палеоботаника. папоротниковидные - одни из древнейших наземных растений. они известны с палеозойской эры (ок. 350 млн. лет назад) и были особенно обильно представлены в каменноугольном периоде (остатки живших в то время папоротниковидных образовали залежи каменного угля) . самые примитивные семейства этой группы полностью вымерли, и судить о них можно только по окаменелостям. древние семейства осмундовых (osmundaceae) и мараттиевых (marattiaceae) сейчас представлены немногими . все прочие современные семейства появились не раньше середины мезозоя (ок. 150 млн. лет назад) , и число видов в них с тех пор уменьшилось, если не считать семейства многоножковых (polypodiaceae), объединяющего самые обычные из ныне живущих папоротников. экология. большинство папоротников умеренной зоны предпочитают сырые, прохладные, тенистые леса с обильной листовой подстилкой или обращенные к северу склоны глубоких оврагов с просачивающимися подземными . некоторые виды (кальцефилы) к известняковым субстратам, другие (ацидофилы) лучше всего растут на кислой почве. в тропиках встречаются эпифиты, т. е. папоротники, поселяющиеся на ветвях деревьев. виды с листьями, покрытыми воском, густыми волосками или перекрывающимися чешуйками, встречаются на сухих каменистых склонах, каменных стенах и даже в пустынях. другая крайность - папоротники с пленчатыми листьями, состоящими из одного слоя клеток; отсутствие приспособлений, препятствующих потере воды, ограничивает их распространение местами, постоянно окутанными туманом или увлажняемыми брызгами водопадов. папоротниковидные встречаются от северного полярного круга до экваториальных джунглей. богаче всего этими растениями дождевые тропические леса. например, на острове ямайка известно ок. 500 видов папоротников; к северу их число убывает. в сша папоротниковидных больше всего на юге-востоке. здесь в полосе от 1800 м над уровнем морямоховидные — это древняя, самая примитивная группа высших растений, ныне живущих на земле. древнейшие ископаемые формы мхов известны с каменноугольного периода. по оценкам разных специалистов, современные моховидные представлены 2.0—25 тыс. видов, распространенных на всех континентах. особенно это относится к северному полушарию, где на больших площадях (на болотах, иногда в лесах) моховидные доминируют в растительном покрове. эти растения предпочитают наиболее увлажненные места, однако произрастают и на каменистых склонах гор, в пустынях, на сухих открытых скалах, в тундрах, но не встречаются в морях, на сильно засоленных почвах, в ледниках и сыпучих песках. подавляющее большинство моховидных — низкорослые многолетние травянистые растения размером от 1 мм до нескольких сантиметров, реже до 60 см и более. у большинства из них тело расчленено на стебель и листья, но встречаются и слоевищные формы. листостебельные представители моховидных имеют ряд признаков, которые отличают их от остальных высших растений. у них отсутствуют корни; прикрепление к субстрату (частично и всасывание воды) осуществляется одним или многочисленными — выростами э

Плоскі черви: більшість є паразитами. плоскі черви тришарозародкові та двобічносиметричні. тіло сплощене у спинно-черевному напрямку і вкрите шкірно-м'язовим мішком, що складається з епітелію та 2-3 шарів мязів. травна система: має передню (глотка) й середню кишки. середня кишка сліпо замкнена. видільна система складається з розгалудженої системи канальців (протонефридіїв). продукти дисиміляції виводяться через видільні пори. дихання анаеробне. дихальної та кровоносної систем не мають. нервова система представлена мозковим ієм (скупчення нервових клітин передньго відділу тіла)та кількох, сполучених між собою нервових стовбурів. розмноження: більшість плоских червів - гермафродити.  круглі черви:     мешкають у морях, прісних водоймах та грунті. тіло круглих червів несегментоване, веретеноподібне з білатеральною симетрією. їх поперечний розріз має форму кола, звідси й назва типу. стінка тіла складається зі шкірно-м'язового мішка, вкритого багатошаровою кутикулою, тому для цього типу характерне линяння.   внутрішні органи розміщені в первинній порожнині тіла. порожнина заповнена рідиною. пересуваються вони лежачи на боці. за згинань та розгинань тіла, що відбуваються завдяки м'язів.  видільна система круглих червів представлена однією-двома   одноклітинними шкірними залозами, від яких відходять два бічних канали. центральна нервова система складється із навкологлоткового нервового кільця і шістьох стовбурів, що відходять від кільця. органи чуття розвинені слабко. вільноіснуючі круглі черви  (нематоди)мають світлочутливі вічка. травна система починається ротовим отвором і закінчується задньопрохідним. травлення - позаклітинне.  дихальної системи немає. вільноіснуючі форми дихають всією поверхнею тіла, а   паразити - анаероби. більшість круглих червів роздільностатеві. розвиток непрямий, личинка у процесі розвитку линяє. кільчасті черви: кільчасті черви мають вищу організацію порівняно з плоскими та круглими.  тіло кільчаків має двобічну симетрію та складається з 90-600 сегментів. сегменти зовні однакові, й можуть досягати великих розмірів. у кільчастих червів     є добре розвинений шкірно-м'язовий мішок, що складаеться з шару епітелію та двох м'язових шарів. мають вторинну порожнину тіла. травна система починається ротовим отвором на передньому кінці тіла та закінчується відхідником на останньому сегменті. кишка складається з трьох відділів переднього, середнього і заднього. газообмін відбувається через багату на кровоносні судини шкіру,a у морських кільчаків є зябра. кровоносна система у більшості кільчаків замкнена. уздовж всього тіла тягнуться спинна та черевна судини. у передній частині тіла є кілька товстіших судин, так званих сердець. нервова система: навколо глотки є навкологлоткове кільце: надглотковий та підглотковий вузли, та перемички, що їх сполучають. на черевному боці є два нервових стовбури. з органів чуття є дотикові клітини по всій поверхні тіла. є також світлочутливі клітини. здатні до регенерації. статева система складається з жіночих та чоловічих гонад. дощові черви та пявки - гермафродити, а багатощетинкові - роздільностатеві. у пявок та дощових червів прямий розвиток, а у багатощетинкових - непрямий.