Іть написати невелику історію "у пошуках дієприкметника"

Приємно в сонячний вересневий день погуляти по парку. осінь тихенько вступає у свої права, занурюючи нас в казку. дерева, кущі, трава - все змінює своє зелене вбрання, переодягнувшись в строкаті вбрання. жовті осики, тремтливе на вітрі, палаючі багрянцем лапаті клени. ніжні берізки схиляють свої кучеряві голови, втрачаючи золоті листочки. на узліссі виділяється палаюче вогнище червоної горобини. у тиші чути, як з дуба жолуді, глухо стукнувшись про землю.журавлі, дикі гуси та качки, відлітають у пошуках тепла, збиваються в зграї.сумно спостерігати за спливають вдалину косяками.сонце ще дарує тепло, а в повітрі вже стоїть особливий, неповторний запах свіжості і новизни. у невеликому ставку плавають різнокольорові кораблики - опале листочки. короткі дні у вересні. сонце, схилившись до горизонту, затухає, парк затих, крізь виту чавунну решітку блищить спорожніле шосе. я збираю на пам'ять кілька яскраво забарвлених листя клена, осики і дуба. пора додому.

ще з давніх-давен хліб для українців був найбільшою святістю. перш, ніж потрапити до столу над ним трудяться тисячі людей. спочатку рано-вранці комбайнери косять ще зрошені колоски, потім   пекарі трудівники своїми золотими руками вимощують кожну хлібину і нарешті через магазини до кожної домівки.