Написати твір на тему єднаймося браття українцї надо неділі

Твір-роздум на тему: об’єднаймось, брати мої єдність нації, на мою думку, починається з мови. єдина мова, єдине коріння – консолідації. тарас григорович шевченко – оберіг української мови, тож єднання повинне починатися саме з нього. читати, розуміти і ставати ближчими до нього, один до одного. бо саме тарас григорович мріяв про гуртування українців, їх підняття з колін на нові культурні та економічні щаблі. більш, ніж півтора століття україна вслухаються у звучання дзвінких, мов бронза, слів “кобзаря”. ця книга є музикою, його варто читати вголос, як читалися колись всі тексти в античності. тепер важко навіть уявити, як поліфонія шевченка вразила сучасників у часи, коли російська мова була панівною в культурному просторі імперії. вся росія, держава і народ єдині в розумінні того, що російська мова – це засіб формування і збереження національної культури – смислів, символів, зразків поведінки, знань, способів інтерпретації. а національна культура означає національну державність. тобто мова через культуру формує націю і національну державу. звідси спільні зусилля кремля, уряду і думи, спрямовані на посилений розвиток саме російської мови. через це розуміння перша леді росії очолює товариство російської мови, до якого входять не лише кращі інтелектуальні та академічні сили, а й промислова та фінансова еліта. українці досі можуть лише заздрити такому цілісному розумінню ї важливості мови. в україні досі багато хто зводить мовні проблеми лише до питань спілкування чи освіти. українська влада не може чи не хоче зрозуміти ключову роль мови для існування культури, а через неї – для існування сучасної політичної спільноти і державності. через те досі в україні немає виразної культурної політики, розмитою залишається національна ідентичність. до цього часу предметом дискусій є навіть роль української мови порівняно з мовами інших етнічних груп у державі, в офіційних документах, у виступах посадових осіб. геній шевченка зробив наддніпрянську селянську говірку мовою в європейському розумінні. мовою, створеною народом у його тисячолітній історії і готовою до викликів нового часу, готовою до формування новочасної української нації. “на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. у їх народ і слово, і у нас народ і слово. а чиє краще, нехай судять люди.” насправді його книга поставила питання не про українську мову, а про українську державність. тому шевченкове слово, виросле “із личаків, з курної хати”, назвав “провісним” василь стус. шевченко звів у своїх текстах національні символи та моделі поведінки, виокремивши їх в окремому полі, на яке до нього претендували і російська, і польська культури. більше того, він продемонстрував, що українська культура не обернена в минуле, що вона здатна існувати і приймати виклики сучасності. найбільший з таких викликів – здатність до формування нації і держави. тепер ми знаємо, що окреслені ним мова і культура змогли їх створити. сила мови і текстів шевченка настільки потужна, що здатна змінити речі,

Який? яка? яке? які? чий?