Іпотрібен текст на тему "запорозька січ-колиска волі" кто то !

нарешті козаки опинилися за порогами дніпра, де і розташована була вільна козацька республіка. з перших днів перебування там синів тараса вражав і п’янив дух свободи. ніяких кайданів майна, багатства, хоромів. усе суспільне. козаки селилися кошами і вибирали кошових, які служили братам, вірою і правдою. багато що вразило синів тараса з неписаних козацьких законів. наприклад, як приймали в козаки, питаючи: «в бога віруєш? перехрестись! україну-неньку любиш? » це головне, що поєднувало всіх, хто шукав волі і бажав захищати рідну україну.дивлячись на цю різнобарвну картину людського натовпу перед січчю і в самій січі, молоді козаки жадібно вбирали в себе все, що їх вражало. «вся січ являла собою надзвичайне явище», що нагадувало безперервний . дехто займався ремеслами, хто торгував. але більша частина гуляла з ранку до вечора, якщо було на що. хлопцям все тут, хоча деякі неписані закони здавались їм занадто суворими для волелюбних людей, що зібралися тут. свободу треба вміти захищати: вона любить сильних, рішучих, безкорисних лицарів. ось чому тарас хотів бачити своїх синів там, де найважче, де згодяться їхні спритність і сила волі. адже головне призначення козаків — захищати рідну землю, бити ворогів християнської віри, стверджувати козацьке братство. особливо міцніє це братство в скрутні часи. немає уже легковажності і безтурботних веселощів. кожний козак з помноженою силою бив ворога, не йому можливості опам’ятатись. всі слухали команди кошового: і молоді, і бувалі рубаки. на місце загиблих ставали живі і не давали ворогам пощади. у бою під дуб-ним остап показав себе вірним товаришем. він прийшов на козакам, коли загинув отаман кукубенко. і любо було тарасу бачити свого сина серед захисників козацьких, серед тих, на кому тримається запорозьке товариство. могутній дух не зрадив остапу в останні хвилини. він зносив муки з велетенським терпінням і мужністю, підтримуючи полонених козаків, надихаючи їх в останні хвилини життя. козак вмирає з гідністю і не ганьбить вітчизну. 1 перед смертю він здатній думати не про себе, а про тих, хто поряд з ним. ось чому і тарас, прив’язаний до дерева, охоплений полум’ям, кричав щосили останні поради своїм друзям, що втікали від переслідувачів. тарас бульба в останні хвилини свого життя з радістю дивився на річку, якою пливли його друзі в човнах, і де кулі не могли вже їх наздогнати. і це більш за все надавало сили старому полковнику. він гине з вірою у перемогу козаків над усіма ворогами.такими сильними характерами славилася запорізька січ, українське козацтво. «де ви, богатирі землі української, де ви, її захисний ки? » — ніби питає письменник у своїх сучасників, і у нас, українців xxi сторіччя. чи вміємо ми так любити свою землю і відстоювати спою свободу?