Твір мініатюра на тему любов до людини у ліриці омара хаями прошу напишиье севодня потомушто на завтра я ево должен написать

      любов - провідна тема східної поезії (за творами омара хайяма та гянджеві нізамі)            там, на просторах передньої азії, утворювалися могутні держави.            влада тільки таких країн могла захистити життя та волю народу і окремої людини від чужоземних загарбників. та захист, держава сама ставала господарем життя. наслідок цього - соціальна нерівність. повинно було статися диво, аби непорушна межа між людьми різних прошарків суспільства була подолана.            таким звичайним дивом було кохання, яке не знає меж і кордонів (я кажу саме про кохання, а не про шлюб). історії та легенди про таке безмежне кохання створював простий люд, а вже потім вони переходили до поетів і вкладалися в рядки віршів, які живуть уже не одне сторіччя.            у xіі столітті жив у місті гянджа відомий на весь тогочасний схід азербайджанський поет абу мухамед ільяс ібн юсуф нізамі. автор багатьох касид, газелей і рубаї, він увічнив своє ім'я шедевром "хамсе", який складався з поем "скарбниця таємниць", "хосров і ширин", "лейла і меджнун", "сім красунь" та "іскандер-наме". десятки творів-відповідей і наслідувань поширили у різні країни гуманні уявлення нізамі про природну рівність і велич людини та її почуттів. якщо перша поема мала філософський характер, то три наступні розповіли про любов, яка долає будь-які перешкоди і створює новий світ, нехай і ціною життя героїв. недарма остання поема змальовує ідеальну державу й ідеальне суспільство. основою життя і даром бога нізамі вважав кохання, яке підносить людину, надає їй богатирських сил і надихає на шляхетні вчинки.            це ставлення до людських почуттів стало традиційним у східній літературі.            на мою думку, омар хайям більш "радикальний" у своєму ставленні до світу, але й він віддає першість коханню:             моя ти мрія і душа - ти втілена урода,            в тебе, красуне, як і я, закохана природа.            заради свята жінкам всім потрібні хна й сурьма,             а ти собой прикрасиш все, як  небеса   - молодик.            таке от звертання до жінки поета, який, здається, не вклонявся нікому, навіть аллаху. ось прозовий переклад такого звертання: "небо полюбляє негідників, бо саме для них палаци, млини і бані в той час, як бідний трудівник жебрає у борг шмат черствого хліба". з не меншим глузуванням пише омар хайям до царів: "якби навіть ти покорив усі царства, ти не станеш чимось більшим, ніж людина, прах якої вміститься на трьох аршинах землі".            але жінка, до того ж             "як я сповнений кохання, яке чудове миле обличчя, як багато я сказав би їй, але занімів мій язик. хіба це не дивина, о аллаху, я помираю від спраги, а саме тут переді мною струмує живе джерело", - приблизно так можна перекласти один із рубаї омара хайяма.             можна було кепкувати зі знатності й святості, прославляти вино й знання, але ніхто не смів підняти голос проти єдиного почуття, якого нема в жодної тварини, - проти кохання. відрізнивши ним себе від інших живих істот, людина навіки засвідчила: тільки закоханий має право на звання людини.

Глюм глефф куинбус флестрин