Характеристика образу і. вишенського у творі і. франка "іван вишенський"

Іван вишенський- це головний герой поеми і.франка "іван вишенський". у поемі поет зобразив останній період життя вишенського - час,коли він став монахом-печерником на горі афон.поема"і.вишенський" починається описом бурхливого моря,хвилі якого омивають високі скелі афонської гори.серед красивої природи гори ,розміщене гніздо аскетів .там повна тиша,тільки жалібно плачуть дзвони.тут,на афонській горі поховав себе живцем іван вишенський.іван вишенський був людиною вразливою і боляче реагував на всіляке зло в людських стосунках.не докричавшись до посланців ,він звертається до бога.сталося диво,на старця упав промінь і утворилась дорога через море,на яку герой ступив і тихо щез іван вишенський був великою людиною,з розвиненим духовним світом,справжнім патріотом,адже не міг не відгукнутися на біль батьківщини.прийде час і він стане охоронцем рідної землі.

Ю́рій Па́влович Винничу́к (нар. 18 березня 1952, Станиславів), іноді друкується під іменем Юрко́ Винничу́к[2] — український письменник, журналіст, редактор[3][4].

Розпочав літературну діяльність у 1970-х роках з написання поетичних творів. Загалом вийшло дві поетичні збірки Винничука — «Відображення» (1990) та «Передчуття осені» (2010), — однак усі вірші автора написано до 1993 року. У 1970-х також було видано поему «Арканум» та оповідання «Ги-ги-ги», які висміювали радянську владу. У 1980 — 1990-х роках Винничук видав низку літературних містифікацій, серед яких переклад віршів давньоірландського поета Ріанґабара, акровірш «Пісня світова» Анни Любовичівни, щоденники Роксолани «Житіє гаремноє» тощо. Режисер естрадного театру «Не журись» (1987—1991) та засновник «Кабарету Юрця і Стефця» (1990).[5]

Объяснение:

ось сам(а) вибирай п'ять фактів)))