Мне надо составить сказку по лит.чт. ни как не могу придумать.

Какой клас 5 или 1 или чтото между ими

Яку сказку по чому і яка має бути назва

моїм улюбленим літературним героєм є остап бендер – головний персонаж відомих багатьом поколінням читачів книг і. ільфа і є. петрова «дванадцять стільців» і «золоте теля». звичайно ж, це не ідеальна людина і не «херувим», як казав про себе сам бендер. більше того, мені не хотілося б у реальному житті зустрітися з таким спритним комбінатором.

якщо слідувати сухим фактам, то остап бендер – це звичайний злочинець і аферист, який пограбував наївну вдову, який обдурив членів товариства «меча і орала», який для свого збагачення користувався чужою дурістю і «безкорисливо любив гроші». але, як не дивно, більшості читачів, зокрема мені, він здається привабливим.

мені дуже подобається незлобивість і життєлюбність цього персонажу. у яких би обставинах не опинився остап бендер, він ніколи не падає духом і радіє тому, що у нього є, він не впадає у відчай і придумує нові плани. остап у своєму бурхливому житті пережив багато подій. йому довелося посидіти у в’язниці, він ніколи не мав не тільки квартири, «де гроші лежать», а і взагалі, ніякого житла. бендер втратив не одного друга, а своїх родичів не знав зовсім. але попри все він завжди прагнув узяти від життя все, що воно могло йому дати.

в остапі мені подобається і те, що, незважаючи на постійний брак коштів, він не був скнарою, як його приятель іполит матвійович. він міг з комфортом і навіть розкішшю обставити контору «рога і копита», організувати шикарний обід для друзів і купити букет для дівчини на останні гроші. а капітал йому був потрібний лише для того, щоб здійснити мрію усього свого життя – уїхати в ріо-де-жанейро – «місто біля моря, де всі поголовно в білих штанях». напевне, саме цими рисами і приваблює мене цей літературний герой.

нам завжди подобаються люди з почуттям гумору. саме такою людиною був і остап бендер, адже він відрізнявся дотепністю і умінням жартувати. на жаль, ніхто з героїв роману не міг чи не бажав оцінити його гумору. дуже цікава і мова бендера – вона пересипана гострими і влучними висловлюваннями, які сьогодні стали приказками: «почім опіум для народу? », «на блюдечку з блакитною облямівкою», «пролетарі розумової праці», «скоро тільки кішки родяться», «ключ від квартири, де гроші лежать» та багато інших.

але найбільш усього в остапові мені подобається те, що він дуже життєвий образ. його можна засуджувати або жаліти, ним можна захоплюватися, до нього, як до живої людини, можна ставитися з пошаною або зневагою. але я впевнений, що літературного героя будь-якого твору треба сприймати таким, яким він створений автором. на мій погляд, авторам «дванадцяти стільців» і «золотого теля» вдалося створити безсмертного героя, який ставно увійшов у ці нетлінні романи з одеських вулиць, який назавжди залишився оптимістичним і винахідливим комбінатором «усіх часів і народів».

1) иван сергеевич тургенев назвал свой рассказ "муму" в честь главной "героини", - в память о несчастном животном, которое погибло ни за что, несмотря на свою верность и преданность хозяину (глухонемому крепостному крестьянину, дворнику герасиму) . несмотря на её добрый нрав, понятливость, смиренность, службу.. кличка собаки происходит от тех нечленораздельных звуков, которые мог издавать глухонемой, подзывая собаку. 2) против был наверное из-за того, что по его мнению название не представляло читателю смысла данного рассказа.