Оповідання про рибку і давиду, опис, дуже потрібно,

хто написав це опові знаєш?

Український одяг XIV—XVIII ст.

Костюм запорізького козацтва

Ареал етнічної основи українського костюма в цілому збігається з ядром Київської Ру­сі — Київщиною, Сіверщиною, Поліссям, Поділлям і Галичиною; національ­ні ж його риси стали складатися в XIV— XV ст. головним чином у селянському і козацькому середовищі.

Жіночі платоподібні головні убори

До комплексу одягу XV ст. входила насамперед сорочка переважно із грубо­го саморобного полотна. У чоловіків вона була короткою, глухою, тунікопо­дібною, з прямокутною горловиною. Жі­ноча сорочка була довгою, різноманіт­ного крою: тунікоподібна, з плечовими вставками (пришитими по основі й по пітканню стану), з суцільнокроєними ру­кавами.

Як поясний чоловічий одяг відомі вузькі штани — гачі (ногавиці) з білого або темного сукна, а також широкі шаро­вари.

Жіночий поясний одяг на значній території України був незшитий або частково зшитий у вигляді одного широ­кого чи двох вузьких прямокутних шмат­ків саморобної вовняної візерунчастої або однотонної тканини. Це — дві за­паски, одноплатова обгортка (опинка, дерга), святкова плахта, що побутувала виключно на Середній Наддніпрянщині. Незшитий поясний одяг із домотканої вовни мав чимале локальне розмаїття за рахунок різного орнаментально-колори­стичного вирішення.

Так, на території Середньої Наддні­прянщини в будень носили дві вузькі — чорну й синю — запаски, а на свята — багатокольорову клітчасту плахту з ошатною орнаментованою запаскою — попередницею. На Поділлі побутувала обгортка у вигляді широкого горизон­тального полотнища чорної саморобної вовняної тканини, прикрашеної складни­ми ритмічними композиціями орнамен­тальних різнокольорових смуг. У райо­нах Подністров'я та Карпат носили як дві вузькі запаски, заткані різнокольоро­вими смугами з додаванням металевої нитки, так і поясний одяг у вигляді широкого горизонтального полотнища з місцевими варіантами колориту й оформ­лення.