Значення пєси микола кукліша вчора і сьогодні

Значення п'єси миколи кулiша "мина мазайло" вчора i сьогоднi. у цьому творi найввдатнiший украïнський драматург двадцятого столiття микола  кулiш яскраво зобразив процес украïнiзацiï, який вiдбувався у двадцятi  роки. ї саме завдяки цьому п'єса не втратила своєï гостроти i в наш час.   чому? тому, що дiйснiсть того часу i наше буття схожi: в украïнi вiдбувається  процес вiдродження нацiональноï культури та мови, нацiональноï  самосвiдомостi та украïнськоï нацiï взагалi. украïнiзацiя, як  i будь-що, має i своïх прихильникiв, i своïх . однi  ïй, iншi стають на перешкодi. представникiв обох таборiв можна  зустрiти навiть в однiй родинi. такою є родина мазайлiв. сам мина, його дружина та  дочка рина  - це противники украïнiзацiï. всi родичi, окрiм сина мини мокiя, дуже  бажають змiнити своє "плебейське" прiзвище мазайло, яке здається ïм  "недоброзвучним", на тюльпанова, розова, сiренєва або алмазова, чи вже на крайнiй  випадок  - на мазенiна. для змiни прiзвища у них є кiлька "дуже вагомих" пiдстав. по-перше,  головi родини нiколи не щастило через це прiзвище: у школi його на регiт брали,  жодна гiмназистка не хотiла з ним гуляти, за репетитора не брали, на службу не  приймали, од кохання вiдмовлялися їмазайло! жiнку свою вiн вже обдурив: сказав, що прiзвище його мазалов, а не  мазайло. по-друге, мина прагне будь-що пробитися до "вдасть iмущих". а щоб досягти  цього, переконаний вiн, треба зректися своєï предкiвщини, змiнити  украïнське прiзвище, тобто зректися власного "я". а по-третє, в той час дуже  багато хто змiнював своє прiзвище. це була, так би мовити, мода. тож мина не хотiв  вiдставати. крiм цього, можна було б похвалятися новим прiзвищем перед .  на думку мини пiсля змiни прiзвища для нього почалося б нове життя. вiн вважає,  що перед ним одразу одчиняться всi дверi, думає, що зi змiною прiзвища вiн  змiнить також i ставлення оточуючих до себе: його будуть шанувати, всi будуть  вважати за честь бути з ним знайомими, а особливо  - приймати у своєму домi. нарештi   його мрiя збулась:   вiн став миною мазєнiним.  але мазайлу-мазєнiну не вдалося здiйснити все, чого вiн так прагнув: за  систематичний i зловмисний опiр украïнiзацiï його звiльнено з посади.  отже головне в людинi  - це ïï вчинки, ïï душа, а не зовнiшнiсть, прiзвище чи  багатство. палкий прихил їьник украïнiзацiï в родинi мазайлiв  - це мокiй. вiн не лише не бажає змiнювати своє малоросiйське прiзвище на  мазєнiна, а навпаки, намагається додати до власного прiзвища ще й квач, щоб було  виключно украïнське прiзвище. мока  - украïнець в душi, а не лише на словах. вiн дуже чiтко i дохiдливе  висловлює своï думки про украïнiзацiю, дивовижно нiжно вiдчуває всi  вiдтiнки, всi нюанси украïнських слiв. наприклад, слово "бринить" вiн не  переклав просто "звучить", а розкриває його повний змiст на прикладi багатьох  словосполучень, щоб уля зрозумiла всю красу i дивовижнiсть украïнськоï  мови: орел бринить, снiжок бринить, думка бринить, спiв бринить. мокiй так  впевнено доводить своï думки, що навiть змiг переконати улю, яка згодом  приєдналася до нього. але ж у цiй пєсi ми бачимо, що й украïнцi можуть бути  рiзними. такими, наприклад, як мокiй та дядько тарас. вони обидва украïнцi,  але украïнiзацiю сприймають по-рiзному. мока робить все, щоб полегшити та  прискорити цей процес, а дядьковi тарасовi це не подобається. вiн каже: "їхня  украïнiзацiя  - це спосiб виявити всiх нас, украïнцiв, а тодi знищити разом, щоб i духу не  " рiзниця мiж мокiєм та дядьком тарасом в тому, що старий, хоча i за все  украïнське, але за таке, яке було ранiше, за старi звичаï, обряди,  традицiï; вiн не хоче нiчого нового. я , що така думка неправильна: не  можна весь час залишатися на одному мiсцi, завжди треба щось оновлювати, йти  вперед, бо без нового iсторiя залишалась би на мiсцi. кожен час несе з собою  властивi йому ознаки, якi по-новому вiдтiнюють старi традицiï, звичаï та  обряди, а не змiнюють чи ïх зовсiм" нiколи не можна забувати про  минуле, бо це життя наших предкiв, наша власна iсторiя. як висновок зi всього  написаного можна сказати лише одне: ми  - украïнцi, живемо в украïнi, тут жили нашi предки i будут жити нашi  дiти, а тому ми повиннi шанувати та любити i свою краïну, i свiй народ, i  свою мову та культуру, бо все це  - наше. як кажуть американцi: и можливо, в цiй краïнi погана економiка, тяжке  життя, багато безробiтних i ще дуже багато чого поганого, але це  - моя краïна! " нам треба це взяти за приклад. значення цього твору i сьогоднi  дуже велике. вiн є нам зрозумiти, як треба поводити себе в наш с кладний  i такий суперечливий час.

В одном селе, возле Блудова болота, в районе города Переславль-Залесского, осиротели двое детей. Они были очень милые.

Митраша был моложе сестры на два года. Ему было всего только десять лет с хвостиком. Он был коротенький, но очень плотный, лобастый, затылок широкий. Это был мальчик упрямый и сильный.

«Мужичок в мешочке», улыбаясь, называли его между собой учителя в школе.

«Мужичок в мешочке», как и (его сестра) Настя, был в золотых веснушках, а носик его, чистенький тоже, как у (Насти) сестры, глядел вверх.

После (смерти) родителей все их крестьянское хозяйство досталось детям. Умненькие и дружные ребята скоро всему научились и стали жить хорошо.

Митраша выучился у отца делать деревянную посуду: бочонки, шайки, лохани. У него есть фуганок, ладило длиной больше чем в два его роста. И этим ладилом он подгоняет дощечки одну к другой, складывает и обдерживает деревянными или железными обручами. При корове двум детям не было такой нужды, чтобы продавать на рынок деревянную посуду, но добрые люди просят. Сделает (Митраша), и потом ему тоже отплатят добром. Но, кроме бондарства, на нем лежит и все мужское хозяйство и общественное дело. Он бывает на всех собраниях, старается понять общественные заботы и, наверное, что-то смекает.

Очень хорошо, что Настя постарше брата на два года, а то бы он непременно зазнался и в дружбе у них не было бы, как теперь, прекрасного равенства. Бывает, и теперь Митраша вспомнит, как отец наставлял его мать, и вздумает, подражая отцу, тоже учить свою сестру Настю. Но сестренка мало слушается, стоит и улыбается… Тогда «Мужичок в мешочке» начинает злиться и хорохориться и всегда говорит задрав нос: «Вот ещё!»

Помучив строптивого брата, Настя оглаживает его по затылку. И как только маленькая ручка сестры коснется широкого затылка брата, отцовский задор покидает хозяина.