Коротка розпов1ть про сн1гове м1стечко

На дуже далекій півночі, де зима панує цілий рік, було снігове містечко. і жили там невеличкі снігові люди.а чому снігове? бо більше нічого не було, з чого можна було побудувати собі домівки.так і жили снігові люди у хатинках зі снігу.та їм зовсім не було холодно.щоб зігрітися, вони пили тепле какао.а вогнище палили на великій міській площі, одне для всіх.для цього дід мороз, який жив неподалік, присилав їм в’язанки дрів. а снігові люди у знак подяки дідусю робити подарунки для дівчаток і хлопчиків.вони навіть влаштували собі велику майстерню. саме тут снігові люди виготовляли смачний шоколад, робили кумедних плюшевих ведмежат і машинки на ключиках.так тривало багато років, доки одного разу напередодні нового року не трапилась біда – дід мороз захворів. і не просто захворів, а взагалі залишився без сил.а сталось так тому, що діти забули про новий рік і не написали листів з бажаними подарунками.тому в сніговому містечку скоро зник вогонь, а майстерня припинила роботу.снігові люди не знали, чим діду морозу.аж поки одна маленька снігова дівчинка не порадила зробити багато сніговиків і відправити їх по всьому світу, щоб ті нагадали малюкам, хлопчикам і дівчаткам, про новий рік, діда мороза і подарунки.мешканці міста працювали кілька днів. вони зліпили стільки сніговиків, що через добу на подвір’ї кожного будинку була своя снігова баба.наступного ранку, коли дітлахи вибігли гуляти, вони були у захваті. адже всі забули, що свята наближаються.час писати діду морозу листи з проханням про подаруночки! ось так дівчатка і хлопчики згадали про новий рік. а посланців діда мороза – білих сніговиків, вони оберігали до самої весни.а в сніговому містечку життя продовжувалось – люди жили в будиночках зі снігу, пили тепле какао і робили іграшки.так, мабуть, і зараз відбувається. 

«чому потрібно знати історію» твір ми вчимо історію більшу частину свого життя. спочатку школа й університет збагачують наші знання, згодом робимо це самостійно і в залежності від бажання. але щоразу ми знову і знову повертаємося туди, в далеке минуле нашого народу. колись олександр довженко сказав: «народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». це справді так. історію потрібно вивчати, тому що це не тільки наше минуле. це найбільша цінність, наша основа. як можна дивитися в майбутнє, виховувати нове покоління без усвідомлення свого коріння  самого себе. адже хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. кожна освічена людина розуміє, що без історії україна втратить своє значення, свій статус на фоні інших держав. ніхто із нас не зможе пояснити, чому українці так шанують свою батьківщину. наш народ існує тільки завдяки тому, що його впродовж багатьох століть вимолювали, захищали й обороняли. наперекір усім обставинам нам дали можливість вільно жити, дихати свіжим повітрям і ходити по рідній, богом даній землі. я вважаю, що минуле – це своєрідний досвід, який ми переймаємо від батьків, дідів, наставників. без інформації попередників так ніколи б і не дізналися традицій, звичаїв, культури, форм поведінки. тож, сьогодні освітяни активно піклуються про способи вивчення історії україни в школах та інших навчальних закладах. головною метою яких є належне освоєння знань про історичні події, які важливі для кожного з нас. адже це неодмінно в розбудові сильної, вільної держави, з гордою назвою україна.

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua