Подскажите нужно скласты розповидь про снигове мистечко

На дуже далекій півночі, де зима панує цілий рік, було снігове містечко. і жили там невеличкі снігові люди. а чому снігове? бо більше нічого не було, з чого можна було побудувати собі домівки. так і жили снігові люди у хатинках зі снігу. та їм зовсім не було холодно. щоб зігрітися, вони пили тепле какао. а вогнище палили на великій міській площі, одне для всіх. для цього дід мороз, який жив неподалік, присилав їм в’язанки дрів. а снігові люди у знак подяки дідусю робити подарунки для дівчаток і хлопчиків. вони навіть влаштували собі велику майстерню. саме тут снігові люди виготовляли смачний шоколад, робили кумедних плюшевих ведмежат і машинки на ключиках. так тривало багато років, доки одного разу напередодні нового року не трапилась біда – дід мороз захворів. і не просто захворів, а взагалі залишився без сил. а сталось так тому, що діти забули про новий рік і не написали листів з бажаними подарунками. тому в сніговому містечку скоро зник вогонь, а майстерня припинила роботу. снігові люди не знали, чим діду морозу. аж поки одна маленька снігова дівчинка не порадила зробити багато сніговиків і відправити їх по всьому світу, щоб ті нагадали малюкам, хлопчикам і дівчаткам, про новий рік, діда мороза і подарунки. мешканці міста працювали кілька днів. вони зліпили стільки сніговиків, що через добу на подвір’ї кожного будинку була своя снігова баба. наступного ранку, коли дітлахи вибігли гуляти, вони були у захваті. адже всі забули, що свята наближаються. час писати діду морозу листи з проханням про подаруночки! ось так дівчатка і хлопчики згадали про новий рік. а посланців діда мороза – білих сніговиків, вони оберігали до самої весни. а в сніговому містечку життя продовжувалось – люди жили в будиночках зі снігу, пили тепле какао і робили іграшки. так, мабуть, і зараз відбувається.

Він грав як по нотах. я біжав до школи на космічній швидкості.