Написать мини на тему музыка в моей жизни

Музыка живёт везде.когда я просыпаюсь то слышу пенее птиц, шелест листвы и треск мороза на дворе.музыка ведёт нас по жизни от самово начала до самово конца. когда мы рождаемся то мама поёт нам колыбель, а когда у мираем то нас провожают музыкой

Музика в моєму житті              незбагненна влада музики над людиною. вона примушує радіти й плакати, може пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани.              музика - стародавній вид мистецтва, здатний об'єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. різні за характерами, звичками, на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й благоговійно завмирають під зливою дивовижних, чаруючих звуків. і вже на другий план відходять життєві негаразди й турботи, залишається тільки влада мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння смислу життя.              я люблю музику, особливо духовну. слухаючи її, розумієш, що тільки боже благословення могло композиторові створити таку красу, таку досконалість поєднання звуків, таку чистоту й гармонію.              здається, розкривається церковна баня і з блакиті небесної ллється на людей божа благодать. і злітають в небо голуби, і лагідне сонце пестить своїм промінням землю, і лунають десь у височині кришталеві дзвони.              музика максима від неї світлішає похмурий день, зникає втома, з'являється бажання творити добро, прощати зло, любити людей і весь цей незбагненно прекрасний у своїй гармонії сві              багато видів мистецтва існує в ньому, кожен з них - джерело естетичної насолоди. але музика - це завжди зустріч з радістю польоту, з можливістю мріяти й сподіватися на здійснення своїх сподівань. 

Культ книги в древней руси к книге, чтению, грамоте наши далекие предки относились с особым уважением. существовал особый культ книги. книгу бережно хранили, лелеяли, относились к ней как к святыне. а чтение, особенно вслух, для других, для неграмотных, считалось «богоблаженным» делом. о грамотном, начитанном человеке с почтением говорили: «он горазд (или хитр) говорить книгами». это была едва ли не высшая похвала. грамотный человек был среди других самым «честным» (т. е. авторитетным, чтимым). во время люди в первую очередь выносили из горящих домов книги и укрывали в безопасные места. так, летописцы рассказывают, что 1382 г. при приближении тохтамыша жители москвы прежде го прятали книги, заполнив ими до отказа каменные церкви в надежде, что там они не погибнут от . такое количество книг могло накопиться только при многовековой и широко распространенной переводческой деятельности, интенсивном книгописании и при наличии большого количества читателей. книги передавались как сокровища из поколения в поколение, упоминались в завещаниях, дарились в день совершеннолетия, на свадьбе и т. п.