20 ! міні твір на тему минуле україни. на завтра надо!

Однією з найкрасивіших мов у світі є українська. існує думка, що за своєю мелодійністю, милозвучністю вона поступається лише італійській. можливо, з цим доречно було б посперечатися, та річ не в тому. особисто я щиро пишаюся життєздатністю нашої рідної мови, що пройшла через віки крізь численні випробування, але збереглася у всій своїй красі та багатогранності. протягом багатьох сторіч існування української нації чимало ворогів намагалися позбавити народ не тільки волі, але й знищити його власну мову, культуру, традиції. руйнувалися храми, пам'ятки архітектури, знищувалися рукописи, але мова жила. з покоління в покоління передавалися твори народного епосу — билини, сказання, , пісні, в яких відтворилося історичне минуле .українського народу, його героїчна боротьба проти поневолювачів. кілька разів переживала українська культура, а разом і мова періоди занепаду і відродження. неабиякий внесок у прогресивні процеси розквіту мовної культури нашої країни зробили великі письменники і поети хіх-хх сторіч — іван франко, леся українка, панас мирний, марко вовчок, михайло стельмах та багато інших літераторів і митців минулого та сучасності. вустами лесі українки наче стверджує наша рідна мова: «ні, я жива! я вічно буду жити! ». безперечно, без своєї мови не може існувати нація. це питання набуло особливої актуальності в наш час, коли україна обрала шлях незалежності. адже мова — це сила яка об'єднує людей в їхніх прагненнях і спогадах, у спільному створенні нового суспільства. поки що, на жаль, чисту літературну українську мову можна здебільшого почути з екранів телевізорів, по радіомовленню. очевидно, не всі з нас ще усвідомлюють, що народ, який поважає себе, має шанувати свою мову, прагнути її вдосконалення і поширення. а без поваги до себе, як відомо, годі чекати відповідного ставлення від інших.

у народі кажуть: вік живи — вік учись. виникає логічне запитання: “невже в школі й університеті недоучують? ” чи цей вислів стосується лише тих, хто в дитинстві й ранній молодості нестаранно гриз граніт науки, а потім мусить протягом життя заповнювати прогалини у своїх знаннях?

на мою думку, вислів «вік живи—вік учись» слід розуміти не просто, як загальну фразу, що стосується лише шкільних знань, а в цілому – набуття життєвої мудрості, умінь, досвіду.

довести своє твердження я можу таким аргументом: по-перше, саме визначення слова «навчання» кожен розуміє по-різному. ось, наприклад, степан радченко із роману в. підмогильного «місто» вважав, що вчитися потрібно для того, щоб у майбутньому чогось досягти. і він таки вивчився, але це не ті знання, які потрібні людині. він просто вчився, але це не є показником його здобутих знань. адже людина не може жити, керуючись   тільки науковими знаннями, я , цього замало для повноцінного життя.

по-друге, люди, які прожили декілька десятків років, запевняють нас в іншому, а саме: знаннями є і досвід, і навички разом узяті. варто згадати історичних персоналій нашої країни, а саме ярослава мудрого. він був неперевершеним політиком, дипломатом, батьком, філософом. йому вдалося мудро зосередити владу в своїх руках і припинити міжусобиці, котрі в той час набрали великого розмаху. саме завдяки його твердому розуму, здобутих знань та досвіду він вдало керував державою.

отже, ми повинні не просто здобути освіту і цим самим засвідчити свою мудрість, а вміти вчитися, з користю пізнавати все, що нас оточує, набувати життєвого досвіду стільки, скільки живемо