Виберіть із дужок один із варіантів слова. поясніть свій вибір. під час бесіди слід контролювати психологічний стан як свій, так (і, й) співрозмовника. якщо хтось (із, з, зі) учасників спілкування збуджується, то варто дати йому можливість заспокоїтися, (і, й) тільки після цього продовжувати бесіду. результат бесіди не завжди може задовольнити обох співрозмовників, бо наслідком обговорення може стати (й, і) «так», (і, й) «ні». наприкінці бесіди доцільно висловити сподівання на подальше співробітництво, подати себе так, щоб залишити (в, у) співрозмовника добру згадку про себе. прощаючись, бажано поводитися так, щоб між співрозмовником виникло почуття «ми». звичайно, процес перебігу бесіди залежить від індивідуальних особливостей співрозмовників, їх (у, в)міння взаємодіяти відповідно до етичних вимог (ф, і) психологічних механізмів спілкування та відповідної (бажано гуманістичної) установи на результат бесіди (й, і) співрозмовника. тому для ефективного ведення ділової бесіди важливо розвивати (у, в) собі такі риси: комунікативні (зокрема, віру в себе, ввічливість, життєрадісність, позитивне ставлення до критики, тактовність); робочі (зокрема, старанність, ініціативність, добру пам'ять, адаптивність, правдивість) (3 посібника).

    якось я йшла зимовим лісом. все було тихо, спокійно тихо-тихо падав сніг та здавалося, що тут ніхто ніколи не був. але раптом перед очима у далині блиснув вогник. що це? мені стало цікаво і я йшла туди, звідки він горів.                                                                                                            

      ах! яка тут краса! все вкрито снігом, наче хтось вкрив це місце якоюсь чисто-білосніжною ковдрою. таке враження, що мені сниться сон, від якого на душі якось спокійно та казково. будинки тут незвичайні, бо біля них якісь чудернацькі химери. серед них знайшлася також і   снігова королева, й від цього мені стало трохи моторошно. але   мені відразу стало добре, як я побачила цей маленький будиночок. я відразу пригадала білосніжку яка тут жила з сімома гномами. та тут мій погляд упав на ялинки. вони були вбрані у білі трикутні сукні, які нагадували панянок на . але найбільше мене зачарувала статуя білих вовків, які встали навколо вогнища. воно світило дуже красиво та дуже яскраво, й мені відрази захотілося додому почитати "дванадцять місяців". а й справді - вже час йти додому, бо скоро встане вечірня зоря.        дома я довго думала про те місце, й непомітила як почав падати сніг. але   зрозуміла, що під новий рік все можливо