Волшебная повесть а.погорельского " чёрная " ?

Черная курица, или подземные жители 

Ідейно-політична та художня думка поета. і водночас найвизначніший твір усієї літератури європейського серед­ньовіччя. данте назвав свій твір «комедією». у середні віки комеді­єю називали твір із сумним початком і щасливим кінцем, на­писаний народною (а не латинською) мовою. епітет «божест­венна» додали до назви нащадки, бажаючи наголосити на ве­личному смислі дантового твору. за своїм жанром «божественна комедія» — поема. тема поеми — зображення уявної мандрів­ки поета у потойбічний світ.    данте сподівався, що, читаючи його книгу, людина разом з ним подумки пройде через суворі випробування та страждан­ня, очиститься від гріхів і піднесеться душею до праведного, благочестивого життя. данте вірить у людину, в її духовні сили.  у вигнанні чітко виявилися прагнення данте людям стати досконалішими, знайти гармонію. 1301 рік — вигнання, вважає, що заблудився на життєвому шляху, переносить цей стан на все людство. егоцентризм — абсолютизує свої почуття й думки. людство треба до бога, сам данте приходить до нього через любов до беатріче. сюжетом комедії данте обирає стан душі після смерті, він хотів алегорично показати, що людина в силу волі підпорядкована  правосуддю, що нагороджує або карає. поема на італійській мові, було багато критики з боку прихильників данте. але данте говорив, що хоче бути зрозумілим тисячам, а не десяткам. літературний твір сприймався буквально. жанр твору — візія, дуже популярний. велика відмінність: герой середньовічних візій завжди істота пасивна, він тільки сприймає те, що йому показують. герой данте відрізняється активністю, це ріднить його з епохою відродження. активність проявляється в тім, що він завжди сам висловлює оцінку діяльності грішників. характерне особисте відношення, немає вигаданих персонажів – всі літературні герої це історичні діячі й сучасники данте. взаємини в реальному житті відігравали велику роль. «божественна комедія» написана дуже складно. її варто розуміти в 4 вимірах: буквальний, алегоричний, моральний й анагогічний (що веде угору). буквальний: зображення доль людей після смерті. алегоричний: розкрити ідею відплати й утримати людину від зла — мета данте. моральний: прагнення людини до єдності й гармонії з богом. анагогічний — прагнення поета оспівати благодатну силу любові до беатріче, що прояснила свідомість поета, і показати, як через любов до беатріче він прийшов до бога.  ідея: усе в цьому світі взаємозалежно. воздаяння залежить від людського поводження. реальному життю хотів протиставити ідеальний світ вічності, що має єдиний початок. ідея всесвітньої гармонії відбивається в гармонії твору. ідея трійці: три частини поеми (кантики), кожна з 33 пісень, у цілому 100 пісень. починає твір пролог. героїв теж три: беатріче, данте й вергілій. беатріче з’являється тільки у третій частині, вергілій — у перших двох. немає вигаданих персонажів. одне тлумачення головних осіб: данте — людина, вергілій — розум, беатріче — душа. особлива рима — терцина. у пролозі: початок з однієї сторони простий, з іншого боку — дуже складний. данте перебуває на середині життєвого шляху. у середньовіччі це було 35 років. час дії – приблизно 1300 рік. він заблудився, і вважає, що все людство теж заблудилося. пора року — весна, тому що в момент його сходження в пекло він говорить, що потрапив під ті ж зірки, що й коли зустрів беатріче, а  зустрів він її навесні. божий світ був створений навесні. весна — початок.    церква тяжіла до уніфікації, а тут ми бачимо авторське его. его данте незвичайне. на його шляху йому заважають три символічних звірі — три найстрашніші гріхи, на думку данте. це пантера (рись), лев і вовчиця. рись — хтивість, пантера — уособлення олігархічної влади у флоренції. рись він обходить. лев — це гордість, а також політична тиранія монарха й держави, він був на гербі флоренції. обходить і його. найстрашніший — жадібність, вовчиця. вергілія послала до данте беатріче. данте не хоче спускатися в пекло, його лякає напис над ворітьми пекла. вергілій умовляє ім’ям беатріче, вона не просто жінка. данте звертається до пристрастей першим у світовій літературі, робить їх предметом зображення. це людський образ. прислів’я: «дорога в пекло вимощена добрими намірами». грішники у вищих колах пекла найчастіше туди за благі наміри. нижчі кола — закоренілі злочинці, але є й виключення. у вищих колах є надія на прощення.  перед ворітьми пекла данте зустрічають сонні юрби грішників. вергілій говорить, що це жалюгідні душі, що вони не варті слів.