Мини твир ``фольклор-скарбниця народу``

Фольклор – скарбниця народної мудрості усна народна творчість являє собою величезну культурно-літературну скарбницю української мови. на мій погляд, це коштовне надбання, без якого був б неможливим повноцінний розвиток і становлення сучасної літератури. якби хтось засумнівався в самобутності української культури (а такі люди є), то найкращим аргументом була б українська народна творчість. наші предки, створюючи приказки й прислів’я, мали мету – описати всі явища, які з ними відбувалися й передати придбаний досвід своїм нащадкам. вони жили в гармонії із природою. проводжаючи зиму й зустрічаючи весну, співали ластовиння, улаштовували свято. дівчини збиралися на вигоні за селом і танцями, співом увагу весни. для маленьких дитинок матері випікали «жайворонків». це було начебто уособленням весняного настрою. у давнину люди були більше віруючими. у створенні фольклору взяли участь і церковні мотиви. наприклад, важливим святом стало різдво. колядки, які, ходячи по будинках, співала молодь, сталі зміцненою традицією. по селах ще й дотепер уважається правилом щороку на різдво поздоровляти один одного колядкамиу ті часи люди були менш освіченими, тому що вони не могли дозволити собі купувати книжки, ходити в театри – у них просто не було такої можливості. усна народна творчість свідчить про потреби людей до самоосвіти, до розвитку духовності й культурного рівня. з метою інтелектуального розвитку були створені загадки. дуже багато в українській народній  творчості  ліричних пісень. наш народ можна назвати співучим по праву. до кожного свята була своя пісня. пісні були на різні теми: і про любов, і про роботу, і козацькі пісні, і пісні обрядні (на народження дитини, на поховання, на весілля). без пісень неможливо собі представити український фольклорфольклор – це початковий етап становлення української літератури, невід’ємна її частина. коли я була маленька, бабуся любила розповідати мені народні казки, які їй колись розповідала її бабуся. це так чудово, що між людьми існує зв’язок, на яку не може впливати час! звичайно, щось забувається, дуже багато вже втрачено. але я вважаю, що ще не пізно зробити спробу зберегти те, що залишилося в народній пам’яті. люди, які збирають і записують усну народну творчість, роблять величезний внесок в історію й літературу. у фольклорі відбито багато історичних подій, їхнє народне бачення й відношення до них. якщо ми втратимо й забудемо минуле, то ми не будемо мати майбутньогонародний досвід, що накопичувався століттями, може нам уникнути деяких проблем у майбутньому. невже наші пращури з покоління в покоління дарма передавали нам свій досвід? невже ми не зможемо зберегти пам’ять до тих, хто протягом багатьох століть піклувався про наше  майбутнє  й сподівався, що ми продовжимо їхньої традиції. я вважаю дуже корисним існування сучасних кружків для дітей і молоді, де знайомлять із народними традиціями й учать їх поважати. якби ми більше цікавилися фольклором, розширюючи наш світогляд, наша духовність була б на більше високому рівні. мені дуже подобається українська народна творчість. я дуже люблю разом зі своєю бабусею співати народні пісні, слухати її оповідання про минулі часи. мені здається це дуже цікавима вишита сорочка й заплетена коса, на мій погляд, будь-яку дівчину роблять красунею. зацікавленість людей усною народною творчістю, його мудрістю й красою сприяє росту рівня національної самосвідомості, який, зараз нам, на жаль, дуже не вистачає

Схватив лоскут ткани, оторванный от платья, рапунцель начала мастерить нечто, больше всего напоминающее веревку. вскоре крайне интересная работа была завершена, и в результате у барышни осталось платье размером чуть больше носового платка. она живо перебросила веревочное сооружение через окно и с его выбралась наружу. приземление оказалось крайне удачным - в прямом смысле в грязь лицом. постанывая и причитая что-то вроде "ой, мои несчастные фирменные туфельки", она вылезла из лужи, не обращая внимание на реакцию окружающих людей, животных, быть может, даже - прическа тоже испортилась. эх, а ведь совсем недавно это была моя любимая французская коса! прощай, моя красивая алая великолепно, просто но мысль о себастьяне заставила ее забыть об этих значительных потерях. за девушкой следили двое: -мама, а почему тетя так странно прыгает? - спросила маленькая девчушка у своей мамы. -маргарет, сколько раз тебе говорить, неприлично так громко обсуждать людей. на самом деле рапунцель не могла нормально передвигаться на сломанных каблуках, поэтому пришлось использовать стиль "я веселый кенгуру". кое-как стряхнув с себя грязь, она заметила того, из-за которого пришлось совершить столько подвигов. с криком "себастьянчик! " она вприпрыжку побежала к нему. -прошу прощения, миледи, но вы ошиблись. тут она внимательно разглядела его. нет, конечно, это не себастьян. просто похож, и к тому же из-за спутанных волос, закрывших половину лица, ей было плохо видно. - а вот еще другой мужчина быстро приближался к рапунцель, изучая ее внешний вид. короткое платье, растрепанные волосы - внешний вид "" без слов говорил о ее занятии. -вы арестованы, барышня. -эй-эй-эй! некрасиво уводить куда-то девушку, даже не представившись! - попыталась возмутиться рапунцель. -аберлейн, детектив скотланд-ярда. а теперь, прошу за мной, миледи. она послушно поплелась за детективом, и ее втолкнули за решетку - второй раз за день. - я вижу, у нас пополнение, - ехидно произнес чей-то голос. рапунцель присмотрелась повнимательней и смогла разглядеть незнакомца. это оказался парень с темными волосами. в одной руке он держал сигарету, а другой обнимал за плечи черноволосую девушку. -мил человек, вы не знаете, как выбраться отсюда? - спросила рапунцель. -а зачем? - ответил тот. - по-моему, здесь неплохие условия. жизнь прекрасна, правда, лан мао? - спросил он у своей спутницы. та молча кивнула головой в ответ. тут в камеру вошел новый заключенный. что-то показалась знакомым в конечно, светлые волосы, большие очки - это же рональд! рапунцель тут же кинулась к своему