*за сестрою* потрібна біографія павлуся! !

А  ты мне .тоже надо

Була небагата старенька, живе поверхом вище мене. її квартира була невелика. вона часто запрошувала мене випити з нею чаю і пограти в лото. ще у неї була чудова колекція порцелянових ляльок. одні були в масивних, широких сукнях до підлоги, інші ж в простий і непоказною одязі. але всі вони були виконані настільки витончено, що не можна було відірвати від них очей. одного разу, я як завжди зайшов до неї і побачив, що вона сиділа на кріслі і плакала, а на підлозі були розкидані серветки. підставки і навіть блюдця, на які вона ставила своїх лялечок. -що сталося? старенька закрила обличчя руками і продовжувала безперервно схлипувати. крізь дрожщій голос вона вимовила наступне: -мои лялечки .. їх вкрали! -хто ! ? я негайно вам повернути їх назад! в ту ж хвилину у мене спрацював рефлекс. я рвонув зі сходів на вулицю через чорний вхід і побачив тікає в дали мене фігуру. я що є силу побіг за грабіжником, але всі мої спроби його наздогнати виявилися марними. я вирішив насамперед звернутися в поліцію, пішов уздовж моста і побачив, що прямо під ним сидить та людина, за яким я гнався майже пів години. я акуратно підійшов ззаду і схопив його за руки. спочатку він опирався, але потім притих і опустив голову вниз. -забірайте своїх нікчемних порцелянових ляльок, багато виручки від них не отримаєш -я взяв тканий мішок, в якому була потаємна колекція бабусі, і не відпускаючи повів грабіжника в поліцейську дільницю. колекція була повернута на місце, а бабуся все так же запрошувала мене на чай.