Поставте розділові знаки, поясніть пунктограми. 1. у недобру для серця пору я сказала комусь люблю. 2. я так давно тягнуся до краси та лиш тепер посміла попросити навчи мене ботаніко роси з пелюсток мрій на землю не трусити. 3. роби добро мені казала мати і чисту совість не віддай за шмати. 4. мене ізмалку люблять всі дерева і розуміє бузиновий пан чому верба від крапель кришталева мені сказала здрастуй! крізь туман . 5. важка у вас мова сказав іноземець-сусід я брався за неї але не осилив як слід. 6. ми діждемось що прийдуть і напишуть тут був народ і звався україною. 7. запитаймо у себе відколи з якої пори почали українці себе у собі зневажати. 8. чи є що золота дорожче на землі? у мудреця спитали якось люди. 9. дні коротшають так само непомітно як людське життя думала мати . 10. тепер вже я кладу тобі на плечі руки і говорю пробач моя вина. 11. прийшла любов до мене й тихо прошептала все тлінне в світі все це суєта. 12. тим-то бабуся-покійничка було каже не стає не стає моя дитино таких дівчат і козаків на вкраїні як за мого дівування було. 13. хіба щось погане приснилося? питають мати і знову заходжуються дмухати в жарину. 14. ось я йду! обізвалась зима. 15. ох голубе лисиця застогнала бодай би вже й не жить як отаке терпіть . 16. ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремно 17. коли шептав тобі кохаю я був як травень молодий. 18. час минає! звикли ви казати. 19. невже це він співав? здивувалася дівчина. 20. де ви були? запитала з тривогою. я вже зачекалася. 21. і прошепчу тобі кохаю… за тебе богу .

1. у недобру для серця пору я сказала комусь: "люблю". 2. я так давно тягнуся до краси, та лиш тепер посміла попросити:   "навчи мене, ботаніко, роси з  пелюсток мрій на землю не трусити". 3. "роби добро, - мені казала мати, - і чисту, ісовість не віддай за шмати". 4. мене ізмалку люблять всі дерева,  і розуміє  бузиновий пан, чому верба від крапель кришталева мені сказала: "здрастуй! " - крізь  туман . 5. "важка у вас мова - сказав іноземець- сусід я: брався за неї, але не осилив  як слід". 6. ми діждемось, що прийдуть і напишуть: "тут був народ і звався  україною". 7. запитаймо у себе: "відколи, з якої пори почали українці себе у собі зневажати". 8. "чи є що золота дорожче на землі? " - у мудреця спитали якось  люди. 9. "дні коротшають так само непомітно, як людське життя." - думала  мати . 10. тепер вже я кладу тобі на плечі руки і говорю: "пробач, моя вина".    11. прийшла любов до мене й тихо прошептала: "все тлінне в світі, все це суєта".  12. тим-то бабуся-покійничка було каже: "не стає, не стає, моя дитино, таких  дівчат і козаків на вкраїні, як за мого дівування було". 13. "хіба щось погане  приснилося? " - питають мати і знову заходжуються дмухати в жарину. 14. "ось  я йду! " - обізвалась зима. 15. "ох, голубе, - лисиця застогнала. - бодай би вже й не  жить, як отаке терпіть". 16. "ні, не клич мене, весно, - казала я їй, -  не чаруй і не ваб надаремно". 17. коли шептав тобі: " кохаю" - я був, як травень, молодий. 18. час  минає! звикли "ви" казати. 19. "невже це він співав? " - здивувалася дівчина. 20. "де ви  були? -  запитала з тривогою. - я вже зачекалася". 21. і прошепчу тобі: "кохаю…", за  тебе богу .правила на пунктуаційні знаки: усюди, де лапки - пряма мова та знаки при прямій мові. там, де коми, - складнопідрядні речення та сладносурядні або звертання. будуть запитання - звертайся, .

О.в.-сіллю,осінню,жовчю,врожайністю,деталлю,тінню,чвертю,сталлю,юністю,мужністю,міддю.