Твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему "що вище: істина чи дружба? ","згаяний час-то втрачений скарб","чи це важливо-правильно вибрати фах? плз,дуже треба на одну з цих тем!

Як би не змінювалося суспільство, однаково  протягом  тисячоліть залишаються  вічні цінності, які мають велике значення для людей усіх поколінь, конфесій і культур.однією з таких вічних цінностей, безумовно, є  дружба. люди дуже часто вживають це слово у своїй мові, але мало хто може сформулювати, що таке дружба, хто такий справжній друг, яким він повинен бути. і мені також важко визначити, що таке дружба. але, я вважаю, що справжній  друг  - це, насамперед, людина, спілкування з якою не тільки дає мені задоволення, а й сприяє  розвитку мене як особистості.мені здається, що, спілкуючись із друзями, люди можуть розвиватися не менше, чим під час навчання або читання книг. я маю на увазі не пошук нових знань - для цього досить погортати енциклопедію, а навчання духовне, духовне вдосконалення, пошук своєї істини в житті. кожна справжня людина мріє досягти рівня духовної досконалості. досягнення духовної досконалості людини - це будинок, який ми будуємо  все своє життя, і в якому спочатку треба закласти . – це наші дружні стосунки з оточуючими нас людьми й особливо з однодумцями. якщо стосунки гарні - міцний, але кожен конфлікт - це велика тріщина, яка може розвалити весь будинок . основна причина тріщин у і  - наш фанатизм, який виражається в наступному : я знаю, як правильно робити у  тому  або іншому  випадку,бо  істину знаю тільки я. і як наслідок така людина усім все радить, але в той же час не приймає порад у свою адресу. він як з автомата розстрілює навколишніх своїми , рекомендаціями й коментарями, викликаючи цілу низку відповідних реакцій і настроюючи інших проти себе. аристотель одного разу сказав: "платон мені друг, але істина дорожче". тобто  виходить так, що істина стоїть на іншій чаші терезів, не на тій, де перебуває його друг платон. , що платон не ображався на думку про істину, висловлену аристотелем, тому що сам виголошував щось  схоже: "сократ - друг, але найближчий  друг - істина". але особисто я чомусь не можу погодитися з цією думкою. мабуть, у кожного з нас зустрічаються ситуації в житті, коли ми замислюємося: "чи зможу я поступитися  своїми принципами заради когось або чогось? » в  усіх нас є принципи, своя точка зору, яку ми не рідко прагнемо нав'язати іншим, вважаючи, що це і є та сама невловима істина. хтось більш принциповий, хтось менш. але принципи являють собою постулати, які кожен з нас формує по-своєму. вони, природно, формуються на основі  нашого особистого досвіду. тобто  наша істина - це особисто наша мудрість, укладена в словах і заснована на нашому досвіді. на мій погляд, усі наші принципи засновані тільки на наших ситуаціях, і не треба думати, що ці принципи універсальні. на кожний принцип знайдеться інший принцип.   можливо, буде така ситуація, коли по одну сторону нашої свідомості будуть принципи й, отже, істина, а по іншу - доброта, дружба, любов, шляхетність і т.д. мені здається, що заради всього  цього не гріх не підкоритися своїй істині. від тваринного світу нас - людей відрізняє уміння мислити, міркувати, аналізувати й робити висновки. найголовніше  - це по-людськи мислити в кожній конкретній ситуації. і, можливо, саме це кредо нам і дотримуватись наших принципів, і в той же час залишатися людиною і другом.таким чином,з одного боку, ми повинні підтримувати наші стандарти духовного розвитку, захищати ту істину, яку ухвалюємо для себе як свій життєвий    принцип, з іншого, - у нас повинне бути серце відкрите для дружби  й любові. мені вважається, що дружба при цьому все ж найголовніша.тобто  головна ідея така: не так важливе сприйняття нашої істини конкретною близькою нам людиною, а важливо, які у нас відносини з нею. якщо добрі стосунки встановлені, то можливо

ответ:Одного зимового ранку я прогулювалась лісом. Падав дуже гарний сніг. Мені було схоже на зимовий ліс.

Объяснение: