Выпишите из предложений имена сущ. дядя миша-пилот.он летает на самолёте.моя сестра катя учится в школе.кот барсик любит молоко.мария николаевна получила письмо от сына.

Дядя, пилот,на  самолете, сестра,в школе, кот, молоко, письмо, от сына

Дядя миша, он, сестра катя, молоко, кот барсик, письмо, мария николаевна

Тоді іван-царевич пообіцяв, цареві афрону дістати королівну олену прекрасну, а сам пішов з його палат і гірко заплакав. прийшов до сірого вовка і розповів усе, що з ним трапилося. — гей ти, молодий юначе, іване-царевичу, — мовив йому сірий вовк, — чому ти слова мого не'послухався і взяв золоту вуздечку? — винний я перед тобою, — сказав сірому вовкові іван-царевич. — гаразд, хай буде так! — мовив сірий вовк.—сідай на мене, на сірого вовка, я тебе одвезу, куди тобі треба. іван-царевич сів сірому вовкові на спину, а зовк побіг так швидко,  як стріла,  і біг він, як у  казці мовиться, довго, чи коротко і, нарешті, прибіг у царство королівни олени прекрасної.    підійшовши  до    золотої    огорожі,    яка оточувала чудовий сад, вовк сказав івану-царевичеві: — ну, іване-царевичу, злазь тепер з мене, з сірого вовка, йди назад тією ж дорогою, якою ми сюди прибули, і чекай мене в чистому полі під зеленим дубом. іван-царевич пішов, куди йому було сказано. а сірий вовк сів біля золотої огорожі і чекав, поки вийде прогулятися в сад королівна олена прекрасна. надвечір, коли сонечко почало заходити, в повітрі повіяло прохолодою, королівна олена прекрасна пішла в сад прогулятися з своїми нянями та з придворними панянками. коли вона увійшла в сад і підійшла до того місця, де сірий вовк сидів за огорожею, — він раптом перестрибнув через огорожу в сад і схопив королівну олену прекрасну, перестрибнув назад і побіг з нею що було духу. прибіг у чисте поле під зелений дуб, де його іван-царевич чекав, і сказав йому: — іване-царевичу, сідай швидше на мене, на сірого вовка.
іван-царевич сів на нього,    а сірий вовк  помчав їх обох до царства царя афрона. няні і мамки і всі боярині придворні, які гуляли в саду з прекрасною оленою, побігли мерщій у палац. зразу ж послали погоню, щоб догнати сірого вовка. проте, скільки гінці не гналися, не змогли догнати вовка і ні з чим повернулися назад. іван-царевич, сидячи на сірому вовкові разом а прекрасною королівною оленою, полюбив її від щирого серця, а вона — івана-царевича; і коли сірий вовк прибіг у царство царя афрона й іванові-царевичу треба було відвести прекрасну королівну олену в палац та віддати цареві, іван-царевич дуже зажурився і почав гірко плакати. сірий вовк спитав його: — чого ти плачеш, іване-царевичу? 
на те йому іван-царевич відповів: — друже мій, сірий вовче, як мені, доброму молодцеві, не плакати, не журитися! я від щирого серця -покохав прекрасну королівну олену, а тепер мушу віддати її цареві афрону за коня золотогривого, а якщо я її не ві, то цар афрон збезчестить мене по всіх землях. — служив я тобі багато, іване-царевичу, — сказав сірий вовк, — прислужуся і в цьому. слухай, іване-царевичу: я зроблюся прекрасною королівною оленою, ти мене відведеш до царя афрона, він мене прийме за справжню королівну. візьмеш коня золотогривого, і коли сядеш на нього і від'їдеш далеко, тоді я попрошуся у царя афрона в чисте поле погуляти. і як він мене відпустить з няньками та мамками та з усіма придворними бояринями, і буду я з ними в чистім полі, тоді ти мене згадай, — і я знову коло тебе буду. сірий вовк вимовив ці слова, ударився об сиру землю і зробився прекрасною королівною оленою, так що ніяк і пізнати не можна було, що то не вона. іван-царевич узяв сірого вовка, пішов у палац до царя афрона, а прекрасній королівні олені сказав чекати за містом. коли іван-царевич прийшов до царя афрона з удаваною оленою прекрасною, то цар дуже зрадів. він прийняв королівну, а коня золотогривого віддав івану-царевичу. іван-царевич сів на того коня, виїхав за місто, посадив з собою олену прекрасну і попрямував до царства долмата. а сірий вовк живе у царя афрона день, другий і третій замість прекрасної королівни олени, а на четвертий день прийшов до царя афрона попроситися в чисте поле погуляти, щоб розвіяти журбу-печаль люту. сказав так йому цар афрон: — ах, прекрасна моя королівна олено! я для тебе все зроблю, відпущу тебе в чисте поле погуляти! і наказав нянькам та мамкам та всім придворним бояриням з прекрасною королівною іти в чисте поле гуляти.