Напишіть мені будьласка твір на тему " слава козацька літає між хмар "

Iдень не день, i йде не йде, а лiта стрiлою пролiтають, забирають все добре з собою. добрi думи, о холодний камiнь розбивають серце наше i спiвають амiнь, амiнь всьому веселому од нинi до вiка. i на розпуттi слiпого калiку. невеликiї три лiта марно а багато в моїй хатi лиха наробили. опустошили убоге моє серце тихе, погасили усе добре, запалили лихо, висушили чадом-димом тiї добрi сльози, що лилися з катрусею в московськiй дорозi; що молились з козаками в турецькiй неволi i оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий поки не пiдкрались злiї лiта та все теє заразом украли. жаль i батька, жаль i матiр, i вiрну дружину, молодую, веселую, класти в домовину, - жаль великий, брати мої! тяжко годувати малих дiток неумитих в нетопленiй хатi! тяжке лихо, та не таке, як тому дурному, що полюбить, побереться, а вона другому за три шаги продається та з його й смiється. от де лихо! от де серце разом розiрветься! отаке-то злеє лихо й зо мною спiткалось: сердце люди полюбило i в людях кохалось, i вони його вiтали, гралися, а лiта тихенько крались i сльози сушили, сльози щирої любовi, i я прозрiвати став , - бодай не казати! кругом мене, де не гляну, не люди, а змiї i засохли мої сльози, сльози молодiї. i тепер я розбитеє серце ядом гою - i не плачу, й не спiваю, а вию совою. отаке-то! що хочете, то те i робiте; чи голосно зневажайте, чи нишком хвалiте мої думи, - однаково не вернуться знову лiта мої молодiї, веселеє слово. не i я серцем до вас не вернуся. i не знаю, де дiнуся, де я пригорнуся, i з ким буду розмовляти, кого розважати, i перед ким мої думи буду сповiдати? думи мої! лiта мої, тяжкiї три лiта! до кого ви прихилитесь, мої злiї дiти? не хилiтесь нi до кого, ляжте дома а я пiду четвертий год новий зустрiчати. добридень же, новий годе, в торiшнiй свитинi! що ти несеш в україну в латанiй торбинi? "благоденствiє, указом новеньким повите". iди ж здоров, та не забудь злидням поклонитись.

Дуже цікавий. гарний ) прикольный.