Тема та ідея сойчине крило ,івана франка

…Тяжка думка усюди проводжала Петра, жалкував на своє не щасливе

кохання. Спершу нудив світом, бо дівчина до нього байдужа.

Скільки то перегоріло у його серці вогню від того не сказанного жалю ,

що інший перед його очима взяв, і веде її до вінця. А тепер нове горе ,

знає, що вона його любить щиро, але треба роз , єднатись навіки.

Хтось може незважив би, що коханна вже заручена з іншим, махнув би

з нею в дикі степи, насміявшись над лихою долею. Та Петро був

добрий син і щирий козак, тому краще йому з нудьги загинути, а ніж

батька засмутити і золоту свою славу в бруд утоптати. Мав таку

думку, після панотцевої смерті  йти на запоріжя, і поробивши власним

коштом човни, з охочими козаками Турецькі городи плюндрувати і

життя своє, по лицарськи на полі, чи на морі за Християнську віру

покласти. А поки, вирішив уникати Лесю…