Фразеологізми , мов муха в окропі , дати драпака , мов у бога за дверима , мов полуда з очей спала.

Дати драпу-вті

Утворі «захар беркут» іван франко розповідає про те, як народ руської землі захищав свою батьківщину від нападу монголо-татар. возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості – ось в чому полягає основна ідея твору. головним героєм повісті є захар беркут. він постає перед читачами справжнім народним героєм, патріотом руської землі. йому було за шістдесят років. він мав сиве, довге  волосся і довгу бороду. захар був сміливим, рішучим і мудрим. у селі він лікував людей. створивши у селі трудову громаду, люди вибрали захара беркута ватажком.  як прожив своє життя беркут? чим заслужив повагу своєї і сусідських громад? відповіддю можуть стати його слова: «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може іншим». громада - ось що було найголовнішим у його житті. бажаючи принести їй користь, ще змолоду задумав він навчитися лікувати рани і досяг свого. повернувся захар зі своєї чотирирічної подорожі іншою людиною: не тільки набув цінних знань лікарських, а ще й життєвого досвіду. спостережливість і розум йому осягнути, що тільки громадська єдність врятує простих селян від рабства боярського і князівського. талановитий ватажок розвиває зв’язки із сусідніми селами, дбає про дружні стосунки і практичну користь. через це його поважають і йдуть за порадою люди з ближніх сіл.  всі його турботи й болі пов'язані з долею громади - долею руської землі. навіть уві сні не полишає його тривога, передчуття близької небезпеки. і коли вона прийшла, захар не розгубився, бо був готовий до неї. велика сила волі, мужність у боротьбі зі страшним ворогом, чесність захара беркута виразно помітні в його вчинках, насамперед рішеннях, які він приймає. готуючи оборону долини, захар беркут орієнтує громаду на те, що їх завдання не лише відбити монголів, а знищити їх, бо недобитий ворог завдасть страждань та мук іншим . він гордий за сина максима, що є йому в нелегкій боротьбі. обидва вони зуміли підняти громаду та підготуватися разом з іншими тухольцями до знищення ворогів.  не одразу прислухались тухольці до слів свого ватажка, не за одну мить зібралися з силами. великих прикрощів завдали вони беркутові, серце якого кипіло проти ворога ще й від думки про втрату сина максима. та перемогли глибока мудрість і розсудливість громади й беркута. цьому сприяла також підмога, що прийшла з верховин та з-за гір, і з нею — усвідомлення власної відповідальності за долю не лише своєї громади, а й сусідів, які з надією дивилися на тухольців.  надзвичайну шляхетність і силу духу виявляє тухольський ватажок, коли довелося йому робити найважчий вибір - важити користь громади і життя свого найменшого сина. як не важко було зробити це, але захар чинить за велінням обов’язку, всіма силами тамуючи свій душевний біль. не згоджується він і на брехню: «беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові. беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров’ю».  найвищий злет душі захара беркута — в його повчальних словах до громади, які виявилися пророчими. мудрий старець переконує, що перемога прийшла до тухольців не лише завдяки зброї, вдалому використанню місцевості, а й забезпечена громадським ладом: «згодою і дружністю». то найбільша сила, яку слід пильно берегти, — повчав захар.  у своєму передсмертному слові захар беркут передбачає, що ця біда - не остання. він висловлює надію на кращі часи, коли люди давні порядки, відновлять їх, і то стане запорукою щасливого життя.