Розкриваючи дужки ,об'єднати прості речення в складні за сурядних сполучників. серпень ще називають порою меду та яблук (найбільше свято цього місяця - жнива).помітно скорочується довгота світлого дня (вона поступово наближається до останнього рівнодення).чистими й прозорими стають зорі (перша половина місяця мало чим відрізняється від кінця липня).для лисиць,козуль,починається осіннє линяння (ховрашки готуються до сплячки).сон налягав (знову не спалося).

Серпень ще називають порою меду та яблук,але найбільше свято цього місяця-жнива.помітно скорочується довгота світлого дня та вона поступово наближається до останнього рівнодення.чистими й прозорими стають зорі і перша половина місяця мало чим відрізняється від кінця липня.для лисиць,козуль,починається осіннє линяння,проте ховрашки готуються до сплячки.сон налягав,однак знову не спалося 

Казка про сполучник жив собі в державі рідна мова скромний службовець на ім’я сполучник. він щодня сумлінно об’єднував не лише окремих, однорідних жителів цієї країни, а іноді й цілі родини-речення. але його робота видавалася декому не дуже потрібною: ну й що з того, що поєднує можна й окремо жити непогано. от і кепкували з нього, казали, що маленький на зріст, що незмі і що цікаво — жодних питань до нього ніхто не ставив.набридли сполучникові такі кпини. от і вирішив він утекти світ за очі — до інших, незвіданих країв.ішов сполучник довго чи не дуже, але стомився й сів перепочити. оглядівся довкола — ох і гарна його країна, ох і розкішна його рідна українська аж серце стиснулося від думки, що доведеться оселитися на чужині. добре розумів, що він хоч і маленький, а збідніє без нього держава, стане роз’є бачить, аж ген курява піднялася. а то гонець, і саме його розшукує, просить повернутися — сумно стало без нього, непривітно. зрадів сполучник і з радістю повернувся додому. від образи не залишилося й сліду, бо всі товариші вітали його, запрошували в гості. сполучник запрацював іще краще, ніж колись, і від того рідна мова розквітла, стала милозвучною та співучою.