Аналіз вірша сапфо до богів подібних

Сапфо (vii-vi cm. до н. е.) сапфо стала легендою ще за життя. солон казав, що не хотів би вмерти, не вивчивши її віршів напам'ять. профіль сапфо чеканили на монетах, а платон називав її «десятою музою». вона досягла неймовірної для тієї доби майстерності у відтворенні найтонших душевних порухів людини. що відомо про цю геніальну поетесу, з дев'яти книг якої до нас дійшли лише фрагменти (це одна з найбільших утрат світової літератури)? сапфо має дві біографії — історичну й міфологічну. за першою, вона — аристократка, яка рано осиротіла й покинула рідний острів лесбос, рятуючись від повстання. сапфо почала віршувати в юності й відразу зажила поетичної слави. вона була невисока на зріст, смаглява, мала виразні очі й довге волосся. нібито її покохав і присвятив їй вірші відомий поет алкей, але горда дівчина не відповіла йому взаємністю. однак на згадку про це залишилися безсмертні літературні шедеври. згодом поетеса повернулася на лесбос, вийшла заміж і народила доньку, якій присвятила окрему книгу вірші міфологічна ж біографія сапфо починається з її імені та місця народження. на еолійському діалекті, яким писала свої твори поетеса, її ім'я звучить як псапфа й означає «світла, осяйна». вона й справді стала яскравою зіркою на поетичному небосхилі не лише еллади, а й усього світу. та й народилася сапфо на острові, якому самі боги призначили посісти особливе місце в еллінській поезії, бо, як мовилося, саме до нього морські хвилі принесли ліру загиблого співця ор-фея. тож не дивно, що на цьому острові народилася поетеса, рівна талантом божественному орфеєві. • • •жереб мені  випав такий: серцем палкимлюбитиласку весни,                розкіш, красу,  сонця ясне    проміння.переклад а. содомори • • •до богів подібний, мені здасться,  той, хто біля тебе, щасливий, сівши,  голосу твого ніжного бринінняслухає й ловить  твій принадний усміх; від нього в мене  серце перестало б у грудях битись;   тільки я побачу тебе — і словамовить не можу.  і язик німіє одразу, й прудко  пробігає пломінь тонкий по тілу,  в вухах чути шум, дивлячись, нічогоочі не бачать.  блідну і тремчу, обливаюсь потом,  мов трава пожовкла, безсило никну;   от іще недовго — й, здається, має  смерть надлеті переклад г. конура

Начало поэтического пути Блока было связано с символизмом — одним из декадентских течений в русской литературе конца XIX — начала XX века, возникшим на идеалистической философской основе. При всей неоднородности этого сложного явления его сущность заключалась в противопоставлении реальному миру мира идеального, якобы постигаемого с символов выявить тайную сущность бытия. В реалистическом искусстве символ служит средством художественного обобщения, типизации жизненных явлений.