Монолог от лица борзого щенка из рассказа "хамелеон". что он мог видеть? почему в его глазах тоска и ужас?

Как же хочется домой, на теплую лежанку, под ласковую руку хозяина. мой-то хозяин не такой , как эти, то кричат, то ласково чего-то говорят. не поймешь, то ли хвостом вильнуть, то ли за руку тяпнуть. не разберу никак, нравлюсь я им или нет?   вон этот, толстый, смотри, сейчас сам меня укусит, хотя нет, глаза вдруг ласковые стали. нет, опять злится.  отпустили бы уж что ли? я б домой пошел. устал я тут с вами, да и холодно. такая тоска одолела. какая вам разница, кто мой хозяин! ?   я хороший, отпустите меня, люди!

Земля або Батьківщина - це частинка людини

Єдине місце, яке особливо дорого для душі, іншого такого немає на планеті. Є багато красивих і чарівних місць і це дуже здорово. Але як то кажуть: тут добре, а вдома краще.

Ніяка чужина не в змозі замінити рідну землю, хай там як добре. В душі людини буде якесь ниючі почуття, якась туга, яка йде тільки, коли той ступить на територію своєї держави. Про це писали багато поетів, які були змушені емігрувати за кордон.

Особливо, коли це був вимушений захід, туга з’їдає їх зсередини, але вони не могли повернутися. Їх страждання можна тонко відчути, завдяки їх творчості. Хтось не витримував і повертався, попри те, що на нього чекала посилання або ув’язнення. Для нього було краще жити на рідній землі в екстремальних умовах, ніж в розкоші на чужині.