Напишіть твір ,будь ласка, на тему"золота осінь в моєму місті"(бориспіль) 65 ів.

Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. прийшла вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. тому, мабуть, її ніхто й не помітив відразу. проте нікого осінь не забула, всім дарунки казкові принесла.  в садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. це дари щедрої господині-осені.  оксамитовий запах осені відчувається скрізь. проте найбільше його чути в повітрі. і тоді здається, ніби то сама осінь пливе по вулицях, лоскочучи перехожих легенькими павутинками бабиного літа. а птахи тим часом починають збиратися у далеку подорож. вони незабаром полетять у теплі краї на зимівлю і повернуться тільки навесні. на дахах будинків, правда, ще можна побачити десятки ластівок. весело щебечучи, вони немов прощаються зі своїм рідним краєм. недарма кажуть, що осінь — золотокоса красуня. після її приходу увесь ліс став немов золотавий. стрункі берізки вдягли гаптовані золотом сукні. тепер їхні розкішні шати виграють і сяють на сонці. а ось гордо стоять могутні велетні. то дуби. лиш де-не-де багряніють красені-клени. пишається своїм вбранням і                кали¬ а ще в лісі можна знайти безліч грибів та ягід. 

ответ:

старі пожовклі знімки ми завжди розглядаємо з насолодою. адже наше життя скороминуще, а те, що вчора нам здавалося вічним і непорушним, завтра стає лише спомином. сімейні фото з роками стають лише більш цінними, адже з ними ми можемо повернутися в минуле.

все може статися. селфі, які ми робимо, увічнюючи себе, коханого (або кохану), у вигадливих позах та на найрізноманітніших об’єктах, ну просто ні в яке порівняння не йдуть з пересічними фото, де родина з напруженими обличчями дивиться в об’єктив і чекає, доки з нього «вилетить пташка». в крайньому разі, на цих обличчях вони зображують посмішку, але здебільшого це вельми серйозні постаті, одягнені у все найкраще, що мають.  

так, родинні фото мають небагато спільного з тими, які ми робимо з самих себе на фоні   розкішних інтер’єрів або екзотичних пейзажів. але чому, чому вони є такими дорогими й милими нашому серцю?

старі родинні фото – це привіт нашим нащадкам від наших предків, це біографія родини, це, якщо хочете, машина часу, зв’язок часів. це передана атмосфера епохи, в якій цікаво все – від фасонів суконь до меню на святковому столі вашого дідуся або й прадіда.  

 

а скільки захвату викликають чуттєві підписи на зворотньому боці, які іноді наївними та дитячими!