Причины, повод, цель, замысел, ход событий! итоги, вывод сражения на реке рымник (22 сентября 1789 г.)

Сражение на р. рымник  1789   г. произошло 11 сентября 1789 г. между -австрийским отрядом под командованием  а.в. суворова   (25 тыс. чел.) и турецкой армией великого визиря юсуф-паши (100 тыс. чел.) в ходе -турецкой войны 1787 - 1791 гг. турки предприняли отвлекающий маневр, заставивший главные силы во главе с  г.а. потемкиным   двинуться в сторону измаила. сами, тем временем, решили вывести из войны австрийский корпус принца кобургского с своих главных сил. получив от союзников информацию о подходе турок, суворов во главе 10-тысячного отряда стремительно и скрытно двинулся к месту предстоящего сражения и прибыл туда раньше турок. оценив обстановку, он решительными ударами атаковал противника, разбил его на несколько крупных отрядов и занял турецкие лагеря, обратив войско юсуф-паши в бегство. противник потерял до 20 тыс. чел., союзники - около 700 чел.

Объяснение:

У тексті документа її автори називають територію держави Військом Запорозьким, Малою Руссю, Україною[9].

Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною, та Генеральна Старшина: «Тому ми, Генеральна Старшина, кошовий отаман та все Військо Запорізьке, домовились і постановили з Ясновельможним гетьманом при елекції його вельможності таке право, яке має бути вічно у Війську Запорізькому збережено: у Вітчизні нашій першість серед радників належить Генеральній Старшині — як через респект до їх урядів головних, так і постійній при гетьманах резиденції; після них ідуть городові полковники, які будуть пошановані за громадських радників.»[10]. У період між сесійними зборами Генеральної Ради гетьман виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження були значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

В III розділі документу зазначена хозарська гіпотеза походження козацтва та союзницькі наміри щодо співпраці з Кримським ханством: